Твр "Пригоди чорного сома"

Три дн поспль дощило озеро вийшло з берегв. Незабаром розпогодилось, заяснло яскраве сонце, все кругом оживилось.
Бригадир покликав механзаторв косити осоку, вдосталь напону водопллям. Боявся, що виляже. Проте хлопц заперечували вода ж по колна. Натомсть бригадир пообцяв, що комрник видасть усм висок чоботи.
Вода в озер справд сягала колн, а то й вище. Але ще вищою була соковита травка, яка йшла на сно, силос та слугувала для плетння торб, кошикв, а ще давнше робили з не шиковане взуття.
Зголосився допомагати дд Семен, якого чомусь у сел окрестили Ддосомом. Це був кремезний, ще не зовсм старий чоловк. Сива чуприна непокрно буяла на голов. Темн вуглист оч, глибоко посаджен пд бровами, робили його трохи грзним. Мцн, наче глки дуба, руки та долон, порепан вд дощу сонця, свдчили про те, що прац цей чоловк не полишав н на денек.
Дд Семен був вправним косарем, але валив осоку не косою, а по-свому серпом. Зрзану травку складав на плт штовхав до берега. Если бригадир попередив дда Зёрна, щоб не заходив далеко, той злее махнув рукой. Адже знав озеро, як власну кишеню, а в снування водяникв та русалок не врив.
Раптом дд помтив, що його плт посуваться в очеретянй густот. "Що сталося з плотом, з якого чуда вн почав рухатися? Ноги виросли, чи що", подумав Ддосом.
Хоча плт зупинився, його "поведнка" ще бльше дивувала. Правий бк плота почав пдйматись над водою, нби його хтось пдважував.
"Еге, сказав уголос дд, там щось справд вовтузиться." За мить сильний удар збив господаря з плота. Коли дд виринув з води, побачив круглу потворну голову велетенського сома, схожого на лсову колоду. "Так ось як ноги у плота виросли", вголос здивувався дд.
Спершу вн трохи розгубився. Але згодом зрозумв, що ма справу з хижаком, грзно пднс серп угору. Але хижак не вдступив вчепився в ногу. Дд щосили замахав серпом. По вод попливли червон плями кров. Проте хижак не вдпускав. Тод дд Семен витягнув з плота одну колоду почав бити по рибин. Нарешт вдчув, що нога вльна. Тод повльно почав пробиратись до берега.
Надвечр цле село збралось у ддовй хат послухати розповдь про чудо-рибу. Тепер прзвисько Ддосом закрпилося за ним назавжди.