Мо знайомство з творами Тараса Шевченка.

Реве та стогне Днпр широкий, Сердитий втер завива, Додолу верби гне висок, Горами хвилю пдйма. Если я трохи пдрс, то запитав у ддуся, хто ж той чоловк, який написав ц чудов рядки? тод ддусь розповв мен сумну й водночас пднесену сторю зростання большого Кобзаря нашого нацонального геня. Пзнше я почав глибше цкавитись творчстю Шевченка й зрозумв, що Тарас Григорович поднав у свой особ риси, взагал притаманн укранськй нац. з захватом я читав його Щоденник, написаний у роки заслання й повернення. Ох людина ж це була! Справжнй чоловк, схильний до простих земних веселощв, водночас справжнй мислитель. Якби хоч один з тисяч мох спввтчизникв мав злее краплю Кобзаревих чеснот! Хоча й мають, але не вмють поки що скористатися ними