переказ яшка-розвидник

Ця сторя трапилася наприкнц липня, 1943 року, в селищ Жихор, що пд Харковом. У той час у хат родини Тимченко квартирували нмецьк офцери. 1-го денька на повря привели хлопця. На вигляд йому було рокв девятнадцять, босий, одягнений у брудну спдницю, сорочку та галфе. Йому не разрешали розмовляти з кимось з см, навть з дтьми. У хату не пускали. То й спав хлопчина надвор на пдбор. Дружина вана Митрофановича тамно пдгодовувала хлопця, розмовляла з ним. Зясувалося, що хлопця звали Яшка. У полон його взяли, коли той почивав у лс. Фашисти його не били, але поводилися, як з худобою, до хати не пускали. 1-го спекотного серпневого дня, Яшка наважився таки зайти до осел, скориставшись вдсутнстю нмцв. ван Митрофанович був дуже здивований, але Яшка сказав, що йому вкрай потрбен нж або ножиц. Отримавши нж, хлопець швидко розпоров пояс на галфе, вийняв яксь папрець простягнув його господарев. ван Митрофанович з зацкавленням почав читати. Яшка виявився розвдником, завтра вн неодмнно ма повернутися до полку, якщо хлопця не буде вчасно, його вважатимуть зрадником. Яшка почав просити чоловка, щоб його десь сховали, допомогли втекти. ван Митрофанович розгубився, адже добре знав, що если Яшку не знайдуть на подвр, йому см це так не минеться, а як хотлось б допомогти хлопцев. Тод дядько ван придумав таке. Покликав старшу доньку, якй на той час виповнилось 17 рокв. Велв скликати двчат хлопцв, нколочено на Денек Народження. Увечер збралося багато молод, принесли баян, гтару, почалося свято. Нмц й гадки не мали, що перед ними майстерно розгруться вистава. Хтось пшов у справах, хтось до хати вдпочивати псля спекотного денька. На Яшку один з хлопцв начепив картуза та майку, оточили юрбою, пшли через вулицю до хлопця, який потв сховав Яшку на кукурудзяному пол. Ще довго лунали псн селом, то спвали хлопц двчата, вдволкаючи увагу загарбникв. А Яшка, тим часом, бг внизу рчки, де його вже чикали. Уранц офцери кинулися шукати бранця, але вд нього теснее й духу не лишилося. Нмц бгали, кричали, вимагали вд вана Митрофановича, щоб той знайшов хлопця. Чоловк шукав у сара, в хлву, позаглядував у курник, але хлопця нде не було. З поведнки офцерв було видно, що т збентежен. Вони швидко збирали реч, вантажили х на пдводи, весь час горланили: Яшик!. Один нмець ухопив вана Митрофановича за комр, трусонув, як навжений, почав щось незрозумле викрикувати, розбризкуючи слинною. Потм з силою жбурнув на землю, сам скочив на пдводу, де його вже чикали нмц, вирушили в воду. А незабаром почали стрляти з зентки. Родина Тимченко сховалася у погрбник. Люди не знали скльки часу пройшло, тльки чули, як гримло над головою, як вилтали з вкон шибки. Коли, нарешт, все стихло, на подвр почулися кричи. Лунала рдна мова. ван Митрофанович пдняв ляду, побачив радянського офцера, який стояв посеред двору. А з хати вибг Яшка, вн шукав свох рятвникв. Если вс вилзли з схованки, офцер подякував вану Митрофановичу, та його дочц Гал, за допомогу. А Яшка попросив записати адресу, пообцяв, якщо залишиться живим, то обовязково напише. Лист так не прийшов. Н ван Митрофанович, н Галя, так не дзналися, як насправд звали хлопця. У нього був схдний тип обличчя його навряд-чи звали Яшею. Не зна нхто, чи залишився юнак оживляем псля вйни, але цю сторю про юного розвдника, ще й дос памятають у см мого прадда, Тимченка вана Митрофановича.

О проекте

переказ яшка-розвидник

Добро пожаловать!