дописати твр 1-го разу ми з мамою (татом, бабусею, ддусем) йшли

Нагаду мен одну людину,невже це вона - здивувалася вона
Ця жнка врятувала мому брату життя,вона вдтолкнула мого брата, сама пригнула пд машину.Невже це вона.Як я й вдячна,ми не бачилися майже 30 рокв,пшли привтамося
 вони пдшли до не, моя мама спитала
- Невже це ти,настю,памьятаеш мене?-Сказала вона  зьявилися деяк сльозинки в  очах.
-Так памьятаю,скльки часу прошло,а ти не змнилася,а я вже така ветха-Произнесла вона, вдчувалося,що вона дуже засмучена
-щО ТАКЕ,що трапилося в тебе,ти мам поганий вигляд
-Що сказати,в мен знайшли хворобу невилковну,ще й мй син вмер,що тут казать
-ОГО,бдненька,а памьятате як ви врятували життя мому брату
-Звсно памьятаю,твй брат був доброю людиною
-Да а щас вн працю в банке,деректор банка,може вн для вас чимось допоможе
-Н не треба,мен вже нчим вже не допомогти
Але вона всеодно позвонила йому, на диво,цю хворобу вилкували.Бо  брат не забуде,як ця жнка врятувала йому життя,Що сказати, толика не з простих,не вернути сина так хворобу вилкувати,але бль в сердц несли не погасне
...Ось така непересчна толика ц жнки. мен подумалось, що за звичайною зовншнстю може ховатися людина велико вол й мужност.