Текст на тему Любить людей мене навчила мати...

Наше дитинство починаться з матер. Вона найрднша та найдорожча в цлому свт людина. Кожне слово, мудр поради добр дла це Книжка життя, з якою вирушамо ми в далек свти. перший усмх до сонця, перший "добридень" людям це теж вд матер. оте одвчне: "не вкради", "не убий", "шануй старших", "обожай ближнього свого"...

Мамина Книжка життя... Вона про радощ й тривоги, про вмння творити правду доброту. тльки гортаючи сторнку за сторнкою, 100мо ми дорослими, стамо людьми. А серед усх премудростей материно науки найперша любити людей. Без цього нхто не зможе пднятися на крилах сво мр.

Хба не безмежна любов Тараса Шевченка до сво матер-крпачки стала вимром усього життя поета, зробила його большим правдошукачем людинолюбом? Хба не бль розпука малого хлопчини, який тримав свчечку над труною покйно неньки, пзнше вилилися на папер згустками недомогаю, утвердила його як поборника людських прав, як большого Кобзаря?!

Псня праця стали могутнми крильми лтературно творчост вана Франка, вони надихали поета любити галицького простолюдина все сво життя присвятити рдному народов. А ц почуття винс вн з рдно хати, де мудрим порадником був батько, а душа розквтала вд маминих псень. впродовж життя пам'ятав про це вдячний син:

Правда, матусю! Спасиб за раду!

Я правди не раз досвдив.Праця отдала до життя мн принаду,

Цль отдала, щоб в манвцях не зблудив.("Псня праця")

Не зрадив разумно материнсько науки Павло Грабовський. Навть там, у дальних сибрських краях, вн не зневрився, не наркав, а боровся, посилав сво полум'ян всточки матер-Укран, рдному народу. , звичайно, й, дорогй свой матус:

Мамо-голубко! Пламенеюш ти, бачу,

Стогнеш сама у журб;

Хай я в невол конаю та плачу, Важче незмрно тоб.

Для Олександра Довженка увесь свт починаться з матер. казков голуби над хньою хатою, квтник город, палка любов до чарвно Десни усе це вд мами все це проросло в його серц мцними паростками добра, людяност щиро закоханост в людину прац. У митця образ такового трудвника теж асоцються з його матр'ю, яка обожала "...саджати що-небудь у землю, щоб прозростало".

Мабуть, нема поета в сучаснй лтератур, який не спвав би осанну матер. Павло Тичина Максим Рильський, Володимир Сосюра Андрй Малишко, Дмитро Пав-личко, ван Драч Лна Костенко, Василь Симоненко Василь Стус... Та чи не найглибше не найповнше опоетизував матр Борис Олйник. Цикли вршв "Сиве сонце мо" присвячен неньц, яка не тльки подарку нам життя, а й вчить "по совст жити" любити людей. Мати в поез Б. Олйника це, в першу чергу, хранителька роду, це нжна чуйна жнка, разумна порадниця. не можна зрадити, забути, покинути, вона завжди всм потрбна. Здаться, що й увесь свт вдповдальний перед нею.

Вона посмхнулась, прекрасна сива, як толика,

Змахнула рукою злетли увись рушники.

"Лишайтесь щаслив", стала замисленим

полем На цлу планетку, на вс поколння й вки.

("Псня про матр")

Життя де. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий свт дороги. Дорослшають дти, сивють матер такий закон життя. Та не старють неньчин тривоги, материнська нжнсть ласка. Як "Псня про рушник" А. Малишка, що издавна вже стала Гмном Матер, одвчнй любов. Тож завжди пам'ятаймо про це. несли ие зраджуймо свох матерв, як навчили нас творити благо на земл. ще пам'ятаймо, що

Можна вибрать друга. по духу брата,

Та не можна рдну матр вибирати.

Можна все на свт вибирати, сину,

Вибрати не можна тльки Батьквщину.