Твр про будь-яку якусь подю яка трапилась в минулому. Прошу будь

гор чека свого брата Всеволода. А в того вже бистр кон осдлан стоять пд Курськом, вони вправн, шукають соб чест, а князю слави. Глянув гор на свтле сонце, а воно тьмою закрилося. Сказав князь вонам: "Браття дружино! Краще полягти в бою, нж потрапити в полон. Хочу списа переломити край поля Половецького, хочу голову зложити або напитися шоломом з Дону!" Було затемнення сонця, птахи горланили, звр ричали. Половц, побачивши гореве вйсько, побгли до Дону. Зранку в пятницю перемогла горева дружина, отобрала багатство золото, й дорог тканини, й одяг. Усм тим мостили болото, щоб прохати отдал. Иного денька рано кривав зор встали, чорн хмари з моря йдуть, хочуть закрити чотири сонця на рц Каял бля Дону великого. О Руська земле, теснее за горою си! З ранку до вечора гримить бй, летять стрли, трщать списи. Чорна земля кстьми засяна кровю полита. Буй-тур Всеволод 100ть в оборон. Падають його стяги. пламенев жаль брата, заверта вн сво полки на помч. Три дн билися, впали стяги пламенев. "Здесь пир докнчили хоробр русич: сватв наполи сам полягли за землю Руську". Навть трави й дерева нахилилися з жалощв. Припинилися походи князв на половцв, розпочалися сварки, усобиц, а вороги тим часом на Руську землю прийшли з перемогами. Горе розлилося по Руськй земл. У цей час князь гор пересв з сдла золотого у сдло невольниче. А Святослав у Кив в цей час побачив поганий сон. произнесли йому бояри, що полягло хоробре гореве вйсько, загинув Всеволод, а самого горя взято в полон. Сказав тод большой князь Святослав золоте слово, з слзьми змшане, про те, що рано брати виступили проти половцв, соб слави шукаючи. Отдал вн згаду всх колишнх князв жалку, що малюсенько дбали вони про рдну землю, бльше про свою славу та багатство. На Дуна плаче Ярославна, хоче зозулею полетти до свого князя пламенея, утерти йому кривав рани. Вона звертаться до втра, щоб не метав стрли на князеву дружину, до Днпра й сонця, щоб допомагали ладов. гор у полон не спить, дума про втечу. Овлур дстав йому жеребца, мчить гор срим вовком до Днця. Йому допомагають трави, птахи, звр. Половецьк княз Гзак Кончак не наздогнали його. Повертаться гор на Руську землю, яка радсно його зустрча: на неб светло свтить сонце, скрзь лунають псн двчат, навть на дальнему Дуна. Пд радсне втання гор прибува до Кива.