твр з дприкметниками (1 стр мнмум)

Зараз счень-середина зими. Зранку свтить яскраве сонце на блакитному чистому неб. Снг переливаться рзнобарвною веселкою, легкий морозець. У такий денек примно стати на лиж пти до зимового казкового лсу. Здесь надзвичайно тихо.Тамниче стоять ялини, закутан в теплу блу шубу з снгу. Дмухнув легкий втерець, з найближчою глки осипався снг. Просветла велика ворона змахнула снг на доржку. Я йду вздовж узлсся насолоджуюся цю суворою та казковою красотою. Здаться, все завмерло навколо, але це оманливе враження. Десь на верхвц сосни метушиться блка, далековато прошмигнув заць-бляк. Зима дикту сво закони, але життя не зупиняться н на хвилину, мешканц лсу зайнят свою повсякденною роботою. Я теж ду додому-пора готуватися до навчального тижня. Розпал зими. Холодно, втряно. Як добре, що сьогодн недля не треба нкуди виходити. Я пдйшла до вкна, щоб подивитися температуру на градуснику. Мнус 10. Навть здригнулась, подумки уявила, як пробира до ксток цей пронизливий втер. У нас пд вкном росте горобина. Вона помтно розгойдуться пд напором втру. Раптом облпила зграя снгурв. Вони дловито розслися на глках, озирнулися на вс боки стали клювати яскрав соковит ягоди. Дерево велике, яскраво-червоних кистей достатньо, тому птахи не метушаться, всм вистача. Снгур наклювалися вдосталь випятили яскраво-червон грудки, як на виставц. Напевно, вони чекали команди ватажка. Вдпочивши псля ситного обду, птахи вдлетли. А я здивувалася-дерево було сре, не залишилося жодного червоного грона. Як добре, що так зимов дальн для наших птахв!