скласти твр чому сорока злодйка

На подвр' лсово школи сидло ведмежа. Воно дивилось, як його друз вовчик Срий лисичка Блолапка грають в класики.
Бля Коричневого лежали блискучий гребнець викрутка -- друз боялись загубити. Та й свого дзвночка малий витяг.
Уроки вже закнчились, можна було трохи погуляти.
За медком сходити...
Ведмежа замрялось, та не на довго. Повернулось на звук дзвночка, порачило, як сорока Скрекотуха викрутку тягне в дзьоб.
--Стй!
Крик друга решту повернув до колоди-лавки, але злодйка вже злетла.
Злее не далеко -- у школярв були захисники й серед птахв.
Сова вилетла назустрч, вдбрала вкрадене.
Хотла й Сороку затримати, але викрутка почала падати, тому й вдпустила.
Вовченя чемно подякувало, вс розйшлися по домвках.
Наступного ранку сорока Скрекотуха полетла до сво подруги ворони Каркарони.
в гнзд у не побачила блискуче дзеркальце.
--Яке воно гарне! Яке воно чудове! Дай мен його, будь ласка.
-- Воно -- дина згадка вд мо прабабус, придворно ворони, -- произнесла Каркарона. --Не можу я тоб його дати.
Та поки вона розвернулась щоб у гнздечку дрку пдлатати, сорока дзеркальце схопила, нумо вткати.
По дороз ще й блакитну стрчку з берзки зрвала.
А бля блчиного дупла -- намисто.
Та здесь не втримала люстерко, воно почало падати.
Злодйка кинулась за ним, а стрчка за глочку кущика заблудилась.
намисто розрвалось.
Сла Скрекотуха бля того пенька та й плаче -- хотла соб все краще позбирати, а залишилася з нчим.
Почули плач той мурашки, шкода м стало сороку -- вмить позбирали вони намистинки, зняли стрчку, вийшло намисто ще краще, нж було.
Та й дзеркальце залишилось цле. Сорока вдразу вднесла намисто вспять до блочки, дзеркальце -- до ворони з вибаченнями.
з того часу несли нчого чужого не брала. Стала вона самою доброю ввчливою в лс. Тому зврята обожали до не в гост ходити подарунки носити