Твр оповдання - цкавий випадоу з життя

Я довго пам'ятатиму той денек, коли вперше в житт переступив порг школи. Це був надзвичайно святковий денек. Велика, блискуча вд сонячного промння класна дошка, грудочки бло крейди, тривожн й хвилююч звуки дзвоника здавалися мен дивовижними. Я довго шукав свй клас, тому ввйшов до нього майже останнм. Ссти довелося на останнй парт. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить пдручника. Так сталося. Псля привтання учителька почала роздавати по дв книги на кожну парту. Вс жадбно хапали, починали невмло читати милуватися малюнками. Сразу дйде черга й до мене, казав я соб. Аж ось на парту учителька поклала всього один пдручник, який довелося длити з синьооким двчиськом. Чомусь тод мене ця подя дуже засмутила, а сльози, як я х не ковтав, все-таки покотилися. Як пзнше з'ясувалося, ту двчинку, що не пройнялася мом горем, звали Даринкою. Тод вона мен якось рончно й байдуже прошепотла: Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його издавна вже прочла з бабусею. Навть не знаю, що мене тод бльше вразило: те, що пдручника не вистачило, чи те, що я несли ще не читав того Букваря.