Твр - роздум "Мовлення людини - це толика"

Украна, укранський люд, укранська мова! Як величн, незрвнянн н з чим поняття!

Украна, як укранська мова, мають свою сторю. Украна В одному цьому слов бринить жмуток смутку краси, велич слави, крана, де найбльше люблять волю довго не мали , крана гарячо любов до народу чорно й зради, вково герочно боротьби за щастя, рвноправя, незалежнсть.

Така ж толика спткала мову. хоча укранський народ один з больших словянських народв був розтерзаний пошматований упродовж тривалого часу мж рзними мперями, не визнаваний як наця, позбавлений полтичних прав та можливост будувати свою незалежну державу, творити рдну лтературу права на рдне слово. Нависала над укранцями загроза цлковитого винищення. Але у вдповдь на приниження, гнт, сваволю, укранський люд создавав свою сторю, культуру, плекав свою мову. мова укранська зацвла, заграла. Володимир Самйленко порвню мову з дорогим дамантом. А чому б н? Наша мова милозвучна, прекрасна, багата, соловна обожали, розвивали, вдгранювали, шлфували талановит митц, мудр володар у царств слова: Г. С Сковорода, . П. Котляревський, Г. Ф. Квтка-Основяненко, . Гребнка, Т. Г. Шевченко Шевченкова мова зразок найпильншо уваги творця до народного слова. Саме тому большой Кобзар став основателем ново укрансько лтературно мови, предтечею сучасного розвитку. На струнах сво поетично бандури вн вдтворив чудовий мелос укрансько мови, псенний лад, багатство образних засобв. Для Шевченка мова це найцннший дарунок людини, талсман дол, таланту, безсмертя. Для нього мова була материнською пснею мольбою над колискою; шепотом гаю, величчю неба; ревом Днпра соловною пснею, радстю кохання, вдчам покритки, жертовною любовю матер; мужнм покликом до борн й свободи.

Словом можна вбити, можна повернути до життя:
Ну що б, здавалося, слова
Слова та голос бльш нчого.
А серце бться, ожива,
Як х почу

Розумння рол мови в житт народу визнача й естетичне кредо Лес Укранки, М. Коцюбинського, М. Хвильового, А. Малишка. А ще П. Тичина та М. Рильський щедро висвали добрн зерна свого поетичного слова на ниву укрансько лтературно мови; зерна проросли, збагатили словник, сповнили мову новими висловами.

Мабуть, не було жодного видатного поета чи письменника, який би вд усього серця не покладав на не найбльших надй, бо долю свого народу в майбутньому бачив невдривно вд дол рдно мови, адже найбльше найдорожче благо в кожного народу це його мова, сказав Панас Мирний.

Сразу Украна незалежна держава. вона, звсно, виновата мати свою мову, виновата вдродити з розумом, повагою, вдродити культуру, не поспхом та указами, а серцем бажанням людей, щоб ми щиро могли повторити за А. Малишком:

Буду я навчатись мови золото
У трави-веснянки, у пылай круто,
В потчка радостного, що постане рчкою,
В пагнця зеленоватого, що зросте смерчкою.

Адже мова народна це золотий запас душ народу, з якого ми виростамо, яким живемо, завдяки якому мамо право милуватися й пишатися рдним крам, повторюючи слова М. Рильського:

Мужай, великолепна наша мово,