Далог на тему "моя рдна украна" будьласка чим по скорше

- Сьогодн я попрошу бути вас чемними уважними на уроц, як несли. - произнесла вчителька, дивлячись кожнй дитин в оч. - Ми будемо говорити про Украну. Про наш рдний край.
Враз в клас запанувала тиша вчителька усмхнулась. Написавши на дошц так знайом до хвораю слова "Моя рдна Украна", вона пдйшла до дтей. 
- У кожного з вас сво уявлення про наш край, про наш лси, степи рки, про нашу мову звича. Я вважаю, що кожен з вас ма право висловити свою неповторну важливу думку. Адже ви наше майбутн.
Глас вчительки бринв, тремтячи, як колосок вд втру. тльки тишь класу безлч пднятих рук давали цьому колоску натхнення розумння, що вн рс живой не даремно. 
 - Минулого року ми здили з бабусею до санаторю там при вход висла табличка " Украна плека про вас". Нам там дуже сподобалось, тому я вважаю, що Украна найкраща.
- А ми вчора ходили до зоопарку я крам вуха почув розмову двох дядькв, що на Укран багато лсв, полв, як принесуть й в майбутньому корист, досить тльки й розвинутися. Адже Украна така молода держава, яка достигнула успху достигнула хорошого вльного життя.
- А я если хворла, то про мене пклувалась вся отчизна. Нхто не порушував мй спокй, нхто не заважав мен, навпаки вс мен старались догоджати. Тому я впевнена, що Украна - це крана хороших, турботливих врних людей, як завжди прийдуть на допомогу. 
З глаз вчительки полилися сльози, вона навть не сподвалась на так слова. А в голов продовжувала життя одна дина думка " не даремно я прожила свй вк". А маленьк учн продовжували висловлювати сво думки навть не замтивши на глазах вчительки сльози радост.