На основ фотошлюстрац та вдомих казок склади розповдь "Снгове мстечко"

Зима - найдивовижнша пора року.Пора надй,безмежний бажать,як неодмнно збудуться.Саме слово"зима" завжди змушу нас поврити в щось прекрасне.Вдрватись вд буденних клопот поринути в крану,де завжди перемага добросердечно,здйснюються мр. 
  На високй гор пану вчний холод. Там розкинулось блоснжне м100.    Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центр велично пдноситься до неба замок своми куполами. Кришталем виблискують вони вд рдксного промнчика, який нод зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все бле: снгов стни, снгове покривало на земл, снжинки у повтр. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гр вона теплом та затишком, не щебече пташиним спвом, не розцвта прекрасним цвтом. Тут мешка могутня Снгова королева.     Хто потрапля сюди, той все забува. Серце його ста холодним. Зникають ус переживання та почуття. Здесь живой зачарований Кай, поки добросердечна Герда не розшукала його.