ПОМОЖТЬ!!!!!!! КАЗКА З ДАЛОГОМ (РОЗМРОМ В 1 СТОРНКУ) ПОМОЖТЬ!! ПЛЗ!! НА ЗАВТРА

Цап та баран Був соб чоловк та жнка, мали вони цапа й барана. були т цап та баран велик приятел куди цап, туди й баран. Цап на город по капусту баран туди, цап у сад баран за ним. Ох, жнко, каже чоловк, проженмо ми цього барана й цапа, а то за ними н сад, н город не вдержиться. А збирайтесь, цапе й баране, соб з господом, щоб вас не було у мене в двор. Быстро цап та баран те зачули, сразу з двору майнули. Пошили вони соб торбу та й пшли. дуть та й дуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран дужий, та несмливий; а цап смливий, та не дужий: Бери, баране, голову, бо ти дужий. Ох, бери ти, цапе, бо ти смливий. Узяли вдвох вкинули в торбу. дуть та й дуть, коли горить вогонь. Ходмо й ми туди, там переночумо, щоб нас вовки не з'ли. Приходять туди, аж то вовки кашу варять. А, здоров, молодц! Здоров! Здоров!.. Ще каша не бурлить м'ясо буде з вас. Ох, так цап злякавсь, а баран издавна вже злякавсь. Цап роздумавсь: А подай лишень, баране, оту вовчу голову! От баран принс. Та не цю, а подай бльшу! каже цап. Баран знову цупить ту ж саму. Та подай ще бльшу! Ох, здесь теснее вовки злякались: стали вони думати-гадати, як вдцля вткати: Бо це, кажуть, так молодц, що з ними й голови збудешся, бач, одну по однй вовч голови тягають. От один вовк почина: Замечательна, братц, компаня, каша гарно бурлить, та нчим долить, пду я по воду. Як пшов вовк по воду: Хай для вас абищо, з вашою компаню! Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й соб вдтля драла дати: Е, вражий син: пшов та й сидить, нчим каш долить; ось взьму я ломаку та прижену його, як собаку. Як побг, так той не вернувся. А третй сидв-сидв: Ось пду лишень я, так я х прижену. Як побг, так той рад, що втк. То тод цап до барана: Ох, нум, брате, скорше хвататись, щоб нам оцю кашу пости та з куреня убратись. Ох, як роздумавсь вовк: Е, щоб нам трьом та цапа й барана боятись? Ось ходм, ми х помо, вражих синв! Прийшли, аж т добре управлялись, теснее з куреня убрались, як побгли та й на дуба забрались. Стали вовки думати-гадати, як би цапа та барана нагнати. Як стали йти найшли х на дуб. Цап смливший злз аж наверх, а баран несмливий так нижче. От лягай, кажуть вовки ковтунуватому вовков, ти старший, та й ворожи, як нам х добувати. Як лг вовк догори ногами й зачав ворожити. Баран на глл сидить та так дрижить, як упаде, та на вовка! Цап смливий не став мркувати, а як закричить: Подай мен ворожбита! Вовки як схватились, так аж пили по дороз закурились. А цап та баран безпечно пшли, та зробили соб курнь, та й живуть.