Твр на тему проблеми життя укранцв на чужин"врш"думка

На жалко, в останн роки з Украни вихало багато дочок та синв. Тепер вони живуть у нших кранах, можливо, не вс сюди вже оборотиться. Хтось з них, залишивши Украну, знайшов кращ умови життя тепер зневажа свою Батьквщину.
Що ж вдбуваться з тим, хто забува свй люд? Тобто свох близьких, рдну мову, культуру, традиц? Я не засуджую таких людей, просто вважаю, що вони багато втрачають. Звязки з рдним найсильнш звязки, вони дарують людин повагу до себе, внутршн сили та тепло любов.
Також я мыслю, що забути Батьквщину це означа втратити багато цнних надбань. Адже знання традицй, навички рдно культури ункальн. Можна навчитися ново мови, але те, що було дано у дитинств незамнне, бо иного дитинства у житт не бува.
Люди можуть думати, що ц надбання м вже бльше за межами Украни не знадобляться. Наприклад, вважають, що укранська мова за кордоном не стане вже у пригод. вдмовляються вд не!
Але така позиця, на мй погляд, не ма фундаменту правди пд собою. Вс надбання, як отдала Батьквщина, можуть виявитися навть на чужин дуже цнними, просто безцнними для людини. В тому числ допомогти знайти хорошу боту, нових друзв. Варто злее поглянути на их!
У роман . Багряного Тигролови описана родина Сркв, як зберегли укранськ традиц на Дальнему Сход, святкують нацональн свята навть там насолоджуються ними! Ще я вважаю позитивним прикладом укранця на чужин письменника Миколу Гоголя. Вн став вдомим автором у Санкт-Петербурз, але у свох книгах дуже багато описував побуту та традицй укранцв.
Втратити звязки з свом народом, забути його це неначе втратити частинку сво душ. (або)
Нередко той, хто вихав за кордон, швидко забува свою Батьквщину. Людина з головою порина у нов потреби, можливост, клопоти та проблеми. Тод швиденько втрачаються звязки з колишнми друзями, а нередко навть з близькими, рдними людьми. Звичайно, таке статься не з усма укранцями, що перехали до нших держав. Але приклади снують.
З цього приводу я можу сказати, що засуджувати такого колишнього мешканця Украни я би не став. Але не схвалюю подбну поведнку людей, бо, вдрзавши вд себе все рденьке, особистсть сама соб завда шкоди. Така моя думка.
Втративши звязок з свом корнням, людина не 100 на чужин для всх такою рдною, якою вона була для свох близьких. Чужинц дуже добре вдчувають тих, хто зневажа Батьквщину. Вони приймають як свох та дарують визнання тльки тим, хто в глибин душ трима вогник любов до Батьквщини та береже його.
Добрими прикладами укранцв, як несли в житт не забували про рдну землю та свох кревних товаришв були Тарас Шевченко та Леся Укранка. Де тльки не доводилося м жити та подорожувати! Тарас Шевченко був вимушений провести у засланн в Середнй Аз багато рокв. Але малюнки, книги укранською, як вони залишили всьому нашому народов у спадок це краще свдоцтво хнього сердечного тепла до всього, що було для их рдним.
Але я повернуся до сво думки про тих, хто забува свй народ псля перезду до ншо крани. Рдна мова теж нередко забуваться, адже переселенець задля зручност займаться вивченням нових мов, сплкуться ними, а рдна мова вдкладаться у найдальшу шухляду.
Я вважаю, що хтось може призабути мову свого народу, коли довго нею не сплкуться. Наприклад, людин просто н з ким говорити укранською, адже навкруги нема жодного земляка! А доступу до нтернету, наприклад, нема. Чи вн обмежений зустрчаться й так випадки. Тод б я людину не засуджував.
А от если переждж громадяни Украни зневажають свй народ, ще не встигнувши освоти нове мсце проживання, це для мене непримним. Адже покинут близьк люди, друз та родина нередко сумують, тужать вд тако поведнки, переживають за тим, хто вд их вдкараскався.
Батьквщина незамнною таке мо глибоке переконання. прикладом для для себя я вважаю тих укранцв, хто зумв зберегти на чужин сво традиц, мову та культуру.