Лист маме надо безотлагательно пж люди

Здраствуй, мать! Пишу тобi цей лист, тому що вчора пiсля сварки з тобою

не змогла пiдiйти до тебе , а ти ввечерi благородно не стала мене

лаяти, отдала менi можливiсть побыть однi, розiбратися у

свох почуттях i в думках. Мо серце дословно розривалося

вiд почуттiв, що нахлинули, провини, жалостi, любовi, а слова вимовити

нелегко.

Сьогоднi я вирiшила написати цей лист, тому що менi легше буде

розповiсти тобi про сво почуття. Мать, я знаю, як тобi з нами

iнодi бува важко, але ми всi п'ятеро тебе дуже любимо. Мать, ти в

мене идентична на казку, добру, чарiвну

Особливо гостро я це стала вiдчувати ранньо восени, коли дерева

одяглися в ажурний туман, если днi ще такi теплi, а вечора вже такi

мерзлякуватi. I чим далi, тим бiльше з кожною миттю, з кожним

новим листочком, торкнутим багрово жовтим сяйвом Ти ввiйшла до

нас у кiмнату й произнесла, щоб ми з Катею одягли молодших дiтей i вийшли у

двiр. Ти повела нас у махонький скверик бiля станичного ДК, ми присiли

на крамничку, i казка почалася сама. Це була чудова iсторiя про

листопад, про тепле сонце, про останнiй шепiт листя. Я не пам'ятаю, про

що ти сказала, але , мама, ти була казкою. Почувши цю чарiвну iсторiю,

я вже не можу зупинитися менi захочеться нових тамниць,

легенд, колдовских балад

И ти нам розповiдала х за допомогою дощу, низьких щiльних хмар,

першого снiгу. Це ти вчиш нас бачити не просто листопад, калюжi, iнiй,

перший лiд пiд ногами, а почувати красоту навколишнього свiту

Для того, щоб повiрити в осiннi казки , стати частиною цих легенд,

вiдчути х, насолодитися ними, треба , щоб у вас у будинку жила

своя казка. Нехай час iде свою чергою, нехай помiняють один

одного днi, даруючи нам новi вiдчуття, новi образи, але якщо у вашiм

будинку живе Казка, то ви сама щаслива людина на свiтлi

Прости мене, Казка, я для тебя дуже люблю. Твоя дочка, твоя маленька

дiвчинка, що потрапила з тобою в Крану Чудес, де ти твориш, мама,

теперiшнi чудеса