казка про зайця жака..

Гуляв соб жак неподалк вд сво нори. А отдал подумав: Поки моя жнка ми дтей та да м чист сорочки, пду я в поле та подивлюся, як буряки ростуть.
Небагато пройшов, аж тут назустрч заць. Вн вийшов до капусти сво навдатися. Побачив його жак, чемно привтався. А заць поглянув на нього згорда озвався:
А ти чого так рано по полю волочишся?
Погуляти вийшов.
Погуляти? зареготав заць. З твоми кривими ногами краще лежати, нж по полю лазити.
Це дуже образило жака.
Ти певно думаш, каже жак до зайця, що ти своми довгими лапами швидше за мене бгаш?
Авжеж.
Бюся об заклад, що пережену тебе, каже жак.
Це вже на смх курям, каже заць, як ти мене своми кривими ногами переженеш? Ану, давай, бжмо.
Ну чого так поспшати? Треба спочатку пти додому, посндати, а через пвгодинки зустрнемося на цьому мсц.
Погодились. Прибывать жак додому розповда жнц. Каже:
Збирайся, пдеш з мною в поле.
Навщо?
Я з зайцем маю наввипередки бгти.
Чи ти з глузду зхав, чоловче? кликнула жачиха.
Н. А ти мен допоможеш.
Збралася вона пшла з чоловком. Дорогою жак мовить:
Бачиш оцю довгу ниву? Здесь ми будемо бгти. Заць бгтиме одню борозною, а я другою. Ти стань соб здесь чекай. А коли заць прибжить, кликни: А я вже здесь!
Залишив жак жнку, а сам пшов в нший кнець. Прибывать, а заць уже там.
Ну що, бжмо? пита заць.
Бжмо.
Заць щодуху побг вперед. А жак посидв у борозн та й повернувся на сво мсце. Заць добг до кнця ниви, а жачиха каже:
А я вже тут!
Заць тльки оч витрщив вд здивування.
Як це так може бути? каже. Ану бжмо ще раз!
А знову заць чимдуж побг, а жачиха залишилася. Прибг до кнця ниви, а жак каже:
Я вже тебе чекаю!
Розлютився заць. Що за чуда! З досади крикнув:
Ану ще раз бжмо!
знову побг. Та там його вже чекала жачиха. Так вн бдолаха бгав аж смдесят три рази. А смдесят четвертий раз заць уже не добг. Впав посеред ниви сконав на мсц. А жачиха з жаком пшли додому.