сочинение про родителей на украинском

Наш батьки ... Зараз вони ще молод, успшн, а ми, якими б самостйними нам не хотлося стати, поки так потребумо хньо допомоги. вони завжди готов простягнути нам руки. Навть не вриться, що колись все може бути навпаки: вони стануть безпорадними потребуватимуть нас. Як же ми для себя поведемо? Чи станемо ми для их втхою радстю або перетворимо х старсть в пекло, як то кажуть в народному прислв'? Я вперше ставлю перед собою це питання намагаюся осягнути всю його глибину. Можна знайти вдразу для для себя просту вдповдь, що, звичайно ж, я буду завжди берегти любити свох батькв. Але що ж насправд виявиться за цими словами? Звичайно, це покаже мо життя. тому, я мыслю; що в першу чергу потрбно побудувати розумно, на твердих моральних опорах: правильному професйному вибор, хорошй см' на поваз до людей. Це буде найбльшою радстю для мох батькв, як для всх нших матерв батькв. Саме цй вдповдальност за мо життя вони мене завжди вчили. Але й нше. Те, чого вони не вчили мене, але що я вдчуваю сам. Це турбота про их, вдповдальнсть за хн життя, за х здоров'я, за х душевний спокй радсть. Я размышляю про те, що не завжди мамин оч будуть такими скристими, а батьквськ - такими впевненими. Як же хочеться затулити уберегти х вд невгамовного часу всляких бд. як же так зробити, щоб ц слова залишилися не просто словами?