Хто читав Федька-Халамидника? Мн-твр. Мо ставлення до Федька й Толка. Невеликий.

Нещодавно ми в клас читали оповдання Володимира Винниченка Федько-халамидник. Цей твр справив неабияке враження на всх учнв. Нас дуже вразила кнцвка, де безтурботний Толя пшов гратися з чижиком тод, если на цвинтар ховали Федька.

Письменник розповда про двох хлопцв Федька-халамидника, сина бдного робтника друкарн, Толю, дитину з багато см.
Федько-паливода був людиною чесною, несли не брехав, але любив бйки, заважав хлопцям спокйно гратися, робив чимало шкоди сусдам. Проте вн був справжнм другом, не ховався за спини нших цим заслужив повагу серед однолткв: Не обожать також Федько й товаришв видавати.
Толя син хазяна будинку. Це була дитина нжна, делкатна, спокойна. Ходив завжди чистенький, чепурненький, на двр вн виходив боязко, несли не розбишакував.
Аж ось одного ранку хлопц виршили пти подивитися, як де крига по рц. Толю нхто не запрошував, вн напросився йти сам. На берез було багато людей, Федько на очах у всх по крижинах перебрався з 1-го берега на нший. Толя виршив, що вн так зможе, взяв палицю пшов на кригу. Але если з ним трапилася бда Федько допомг йому, то вн, як стрла, вилетв на сберегал. Опинившись у безпец, цей делкатний хлопчик навть не подав свому рятвников палицю. Вн злякався, що може опинитися у вод.
нш хлопц були не байдужими до чужого нещастя, кинулися до Федька простягнули йому палицю.
Коли розбишакуватий рятвник, весь синй вд морозу, мокрий, стояв на берез, йому не дали змоги сказати правду.
А Толя, захищаючи для себя вд покарання, пдло звалив усю вину на Федька навть забув подякувати за те, що той врятував його вд смерт.
Вчинок Федька, безперечно, благородний. Вн врятував хлопця не тльки вд смерт, але й вд батьквського покарання.
Толя показав свою пдлсть, боягузливсть брехливсть. Бо навть коли Федько помер вд запалення легенв, вн обманывав його матр отобрав чижика. Толю не зупинило н горе батькв, н те, що Федька бльше нема. Вн був черствою байдужою до людського нещастя людиною. Толина поведнка викликала у мене обурення. Як мг вн спокйно гратися з пташкою в ту саму мить, коли на цвинтар ховали тло того, хто врятував його нкчемне життя?! Ан жалост, н смутку, н докорв сумлння вн не вдчував.
У народ про таких людей, як Толя, кажуть, що лякливий, як заць, а шкдливий, як кшка. Мен здаться, що велике щастя мати поряд для себя такового друга, яким був Федько. Так хлопц несли не зрадять, на их можна завжди покластися.