Стислий переказ твору чудодйна любка

Врний Петрв кнь Буланко мчав по високй травок. З-пд його накапливает, розправивши рожев й зелен прозор крильця, бризкали на вс боки коники. Комах зносило втерцем, вони розсювались далеко довкола. Клька разв з-пд самих накапливает мов хто викидав здоровенних зайцв. Не раз з густо трави сторчма злтали розпасен курпки.

Ребро пагорба високо знеслося вгору, перед вершником вдкрилася поросла деревами долина. Петро спрямував Буланка пологим схилом праворуч. Хоч кнь мчав по трав, було видно, що пд ним широка справжня стежка. 

Стустившись з пагорба, Петро пустив врного Буланка тихою ходою. Може, крокв зо двст протюпав кнь, тод заржав. Десь за зворотом вдповли слабким переривчастим ржанням. Петро пдняв лук почав напинати тятиву.

Ось крутий зворот стежки. Межи кущв тьопа кнь половий. Голову опустив, порваний повд волочиться. Кульбака на кон скособочилась у правий бк, з не стирчить дв стрли.

То ж Степанв Лиско! Не дався татарам! Бродить степом, суму за загиблим господарем...

Пдгнавши Буланка до охлялого жеребца, Петро зстрибнув. Погладжуючи замордованого Лиска, вийняв з його загноих губ вудила. Розстбнув пдпругу, зняв сдло, повиймав татарськ стрли.

Петро повв обох жеребцов на дзюркотння води. Наповши х у струмку, заходився коло бдного Лиска. Почав гострими паличками чистити рани. Кнь дрбно тремтв. Ран було чимало. Вс вд стрл.

Петро набрав у казанок кришталево води. Вдйшовши подал вд струмка, заходився сокирою викопувати яму для вогнища. Вдтяв засохлий сук, розколов на скпки. Принс шишок. Тод, трохи поблукавши серед кущв, принс у шапц вогких бульбуватих коренв завбльшки з голубин яйця. Висипавши у казанок, добряче помив. Це були плоди любки. Ще цю рослину називають Обожай мене, не покинь. Наш двчата у ворожб вживають. А вояки знають, що, це найкращ лки вд знесилення. Татари у вйськовому поход завжди запасаються любкою. Пяти бульбочок на цлий денек здоровому вояку вистача, щоб сили не втратити. Треба тльки вмти приготувати.
Петро розпалив вогнище. Поставив на нього казанок з свжою водицею. Невдовз на дн казана почали народжуватися маленьк бульбашки, а тод вдриватись злтати вгору, над поверхнею закрутилася пара.Тим часом Петро насилював чисто помит бульбочки любки голкою на н
итку. Потм вн потримав це намисто в окроп, щоб бульбочки не грчили, не плснявли й добре сохли. Псля цього х слд було б добряче висушити й розмолоти. З розмелених бульбочок на молоц або вод роблять бовтанку. Але то для людини. Конев ж досить нашкребти й дати разом з перетертим на каменях розпареним ввсом.

Быстро усе було зроблено. Лиско куняв, опустивши голову. Петрв Буланко, приступивши до нього впритул, хльоскав хвостом. Вн вдганяв мушву вд для себя, вд больного товариша.
Петро прихилився спиною до нагрто за денек сосни з насолодою вдихав запах розмлло живиц. В казанку кипла каша тепер теснее для нього. З кущв розходилися духмян пахощ. То чудодйна любка розкривала надвечр сво квти. (За Ю.Логвином; 450 сл.)вот