твр-роздум на тему " оберг нац"

Ми звикли називати для себя й суспльство, до якого належимо, укранською нацю. Ми пишамося нацональною сторю, создаваемо нацональну культуру, розвивамо нацональну економку А що ж означа таке популярне сьогодн слово наця? Учен дос не змогли дати йому точне визначення, однак стверджують, що наця це певний колектив людей, як мають спльне походження, спльну культуру , найголовнше, спльну мову.
Укранський люд ма давню сторю, вн витворив оригнальну й неповторну культуру, вдому всьому свтов.
Однак найголовншою його ознакою, що да йому право називатися нацю, мова його найбльша духовна цннсть, його сущность, основа його буття. Саме мова форму визнача свдомсть, создавать людину, культуру, сторю. Це найдорожчий скарб, переданий укранцям сотнями й сотками попереднх поколнь, виплеканий у давньому переказ, у народнй псн, у влучнй приказц. Пригадаймо слова Панаса Мирного: Найбльше найдорожче добро в кожного народу це його мова. Ота живая схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку люд склада сво давн життя, сво сподванки, розум, досвд, почування. Народ без мови не сну, отже, плекаючи рдну мову, ми збергамо душу свого народу.
Вд поколння до поколння, долаючи численн перешкоди, укранц розвивали народну й лтературну мови. Адже вльне, творче слово це душа народу. Якщо в народу вдбрати його мову, вн зникне, втративши культуру та сторю. Ось як про це свого часу сказала Лна Костенко:

Нац вмирають не вд нфаркту,
Спочатку м вдбирають мову.

Укранська мова ввбрала в для себя все найкраще, найнжнше, найвеличнше, наймудрше, найблагороднше, найпоетичнше найболючше перший вопль немовляти, яким воно сповстило про свою появу на свт, останнй зойк прощання людини з свтом, дзвнкий смх щасливо дитини зворушливий плач сироти, тугу чумаки в далекй дороз розпач крпака на важкй пдневльнй прац, радсть творчо прац та побратимсько врност розчарування вд холодно людсько байдужост, блакить високого неба золото пшеничних ланв, багрянець свтанкових заграв србло перлистих рос, могутнсть бурхливого Днпра плин тихого Дунаю, мць столтнх дубв, що знакзують силу укрансько нац, тихий шепт шовкових трав, гркоту поневрянь на чужин вд чуття пднесеност в молитв до Господа за рд свй, за Украну, за мир, добро спокй на всй планет.

А Вкрани ж мова
Мов те сонце дзвнкотюче,
Мов те золото котюче,
Вся давнсть обновка Укранська мова.
(П. Тичина)

Мова даться одвку й довку, це спадкомнсть не злее в границах роду, а й цлого народу. Укранська мова це свят скрижал нашо нац, тому слд берегти, пишатися нею, завжди памятаючи про значення, про рятвну, цлющу, вдроджуючу силу:

Ми з нею вдом усюди,
Усе в нй, що треба нам, ,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде сво.
Вона, як зоря пурпурна,
Що ся з небесних висот.
там, де звучить рдна мова,
Живе укранський люд.
(В. Сосюра)

Один давньогрецький флософ казав: Заговори, щоб я для тебя побачив. Це дуже знакчний вислв з глибоким змстом. Якими побачать укранцв нш народи, залежить вд самих укранцв. Ми хочемо бути багатомовними та освченими, хочемо, щоб про нас знав увесь свт. Для цього ми мамо засвтитися любовю передусм до рдно мови як до найсвятшого скарбу нашо нац.