Ми вже мали бажаня помритися але запекло мовчали очкуючи хто заговорить

Ми вже мали бажання помиритися, але запекло мовчали, очкуючи, хто заговорить першим, , мабуть, вд нашо злостиво мовчанки раптом вдалин бабахнуло громом  -  небо, оперезане блискавками, стало бездонно-червоним, як пекло, перекинуте догори ногами, а ми, так маленьк й смшн в свой нкчемнй сварц, притулились одне до 1-го так, нби несли не було мж нами н сварок, н непорозумнь, а лише оце бажання стояти обнявшись вдчувати тепло тл сердець.