повдомленя наукового стилю 

 Сворднсть структури односкладних речень, бльша чи менша пов'язансть х з тю або ншою сферою мовлення забезпечують м важливе мсце в систем стилстичних засобв синтаксису.      Для означено-особових речень характерне перенесення акценту з виконавця д на дю. Вони вживаються в розмовному мовленн, у художнх текстах, часом публцистиц. Вдом так речення й науковому стилев, зокрема навчальному та модному рзновидам. Наприклад: Побудувавши зображення кожно точки фгури, дстанемо зображення само фгури. Наведемо деяк властивост зображення фгури на площин, як випливають з описано побудови.     Неозначено-особов речення характерн тим, що виконавець д не називаться з якихось обстоятельств, невдомий або не становить нтересу.     Поширен так конструкц в розмовному мовленн та в художньому стил, рдше в публцистиц (особливо в заголовках) та в наукових текстах.     Узагальнено-особов речення мстять узагальнен судження, уживаються переважно в розмовному мовленн, у народнй творчост (здебльшого в прислв'ях та приказках). Узагальнений характер цих речень да пдстави застосовувати х паралельно з нфнтивними конструкцями у висловах на позначення неможливост заради чогось. Наприклад: Нчого здесь теснее не вдш. То що вдяти за таких обставин ?      Синтаксична структура безособових речень зумовлю широке поле застосування х, а пов'язансть з певними стилями та ступнь емоцйно забарвленост залежать вд лексичного наповнення. Спльним у всх сферах мовлення те, що в безособових реченнях наголошуться на итог д, на незалежност певного стану, у якому перебува людина, вд вол, на об'ктивност природних процесв. Офцйно-дловий та науковий стил використовують речення з дсловами в безособовй форм та з конструкцями на -но, -то. У таких текстах деться про наслдки якихось заходв чи подй у момент мовлення. Обширно вживан безособов конструкц у фольклор: Наорано, насяно, та нкому жати. Вельми доречн безособов конструкц в описах природи та переживань людини, если вона залишаться вч-на-вч з природою. За допомогою таких речень вдтворються напружений душевний стан персонажа чи автора (За О. Пономаревим).