твр подя на великодн свята

Походження назви Пасха

Слово "Пасха" походить вд назви старозаповтного свята, яке вдзначали уде в пам'ять про звльнення вд гипетського полону. Пасхальний агнець врев став прототипом Христа, тому Христос ще менуться Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.

Пдготовка до свята

До Великодня вруюч готуються см тижнв Большого Посту - 1-го з найсуворших поств - саме стльки провв в пустел сус Христос до свого розп'яття. Вважаться, що у ц дн душа вруючого виновата "прислуховуватися" до Страстей Господнх, останнх днв суса Христа в людськй подоб. Цi см тижнв називаються седмицями. Останнй тиждень перед Пасхою називатся Страстна Седмиця.

Особливе значенння ма Страстний Четвер - денек, если сус разом з своми ученями на Тамнй Вечер раздлив святкову трапезу. Цей денек ще називають Чистий Четверг, вс православн по можливост намагаються причаститися. Ввечер в церкв читають 12 вангелй, де розповдаться сторя Страстей Христових.

В Страстну П'ятницю з церкви виносять плащаницю - кусочек тканини, в яку було загорнуто тло Христа, де вн зображений в гробу. В цей скорботний денек приписуться нчого не сти. Плащаницю несуть навколо церкви, що символизиру сходження Христа в .

В давнш часи християни псля суботньо лтург не йшли з церкви, а залишались там до ноч, харчуючись хлбом вином. В пам'ять про це в Страстну Суботу святять жу. Пд час служби священними мняють буденний одяг на святковий.

В нчь Воскресння Христа, проводиться святкове богослужння (великодня Служба Божа), святяться паски яйця. Таким чином церква благословля вруючих псля тривалого посту знову вживати "скороме", тобто сти непсн страви. Багатий пасхальний стл эмблемой небесно радост эмблемой вечер Господньо.

Святкування Великодня
Великодн звича

Нараз дослдникам досить важко розбратись, як саме великодн обряди если й як виникли. З християнською великодньою обычаевстю змшалися давн язичеськ обряди, пов'язан з святкуванням весняного сонця. Пд впливом християнського календаря язичеська обычаевсть частково перемандрувала в Великоднй тиждень, а частково й зовсм зникла, окльки припадала на Великий Пст, що був у повному контраст з "весняною радстю".

У великоднх звичаях, вдомих, головним чином, з записв очевидцв XIX-XX ст., знаходяться слди трьох рзних, нашарованих один на одний, культв культу роду, культу весняного сонця культу Христа, що принс людству дею Воскресння дею духовного й фзичного вдродження. Врування, спльне всм слов'янам, що на Великдень "сонце гра", чи "гуля", хоч його приймають за атрибут християнського свята, бо, мовляв "цього дня все потешаться на неб й на земл", було, мабуть, одною з основнших дей весняного свята сонця, з яко випливали й дальш, в род того, шо "пд Великодню недлю не вльно спати", бо "той, хто спить, сво щастя проспить.*