твр про випадок з свого життя

Наш двр оточують будинки ще довонних рокв. Двр большой, у ньому багато старих дерев, що пднмаються над дахами чотирьох- п'ятиповерхових будинкв. Не так давно засохлу тополю, що, як кажуть старожили, була посаджена одразу псля вйни, спиляли. Одне з дерев посередин двору саме звалилося. Мешканц виршили упорядкувати свй двр: посадити молод деревця, розбити квтники бля пд'здв. У вихдн упорядкуванням двору займалися стар й мал. Мй ддусь тато вкопували лавочки; з ЖЕКа привезли устаткування для дитячого майданчика, ми разом з його працвниками установлювали гойдалки, грибки, шведську стнку. Поставили також найпростш снаряди для гмнастики. Але мен дуже хотлося зробити щось самому. Вдома ми виршили, що добре було б посадити сво смейне дерево. Мать произнесла: Нехай це буде берзка. Але де взяти саджанець?

Нам произнесли, що саджанець можна купити просто в ЖЕКу, але там пояснили, що його можуть дати й безкоштовно, якщо наша отчизна погодиться посадити не одне дерево, а деклька. Адже в обов'язки ЖЕКа заходить стежити не тльки за схороннстю будинкв, але й за озелененням дворв.

Ми погодилися посадити клька дерев. Я копав лунки, носив воду. Пройшло клька мсяцв, берзки прийнялися, ми доглядали за ними, стежили за тим, щоб х не зламали. Бля 1-го дерева навть укопали табличку, де сказано, що берзки знаходяться пд охороною родини Петренко.

Я пишаюся тим, що ми зробили добру справу для для себя для людей.