твр мшй улюблений национальний герой

пмии

Может подойдёт?? 
вгенй Онгн - один з кращих добуткв росйсько лтератури дев'ятнадцятого столття. У цьому роман мене вразив образ Тетяни Ларнй. Чутливсть, сентиментальнсть Тетяни, духовна височина, чистота, здатнсть спвпереживати й розумти те, чого не бачать нш, тягне до не. Саме узкий внутршнй мир робить Тетяну особливо, неповторно. Пушкна мистецьки пише портрет сво улюблено герон
У ньому нема чткого опису зовншнього вигляду, але зате у всй врод вдбиваться душа:
Бешена, сумна, мовчазна,
Жак лань лсова боязка...
Замисленсть, подруга
Вд самих колискових днв,
Теченье сльського дозвлля
Мрями прикрашала й.
Можна писати ще й ще, але образ Тетяни залишиться незбагненним, малоуловимим тамничим. Душа тсно пов'язана з природою. Пейзаж, на тл яких проткають под, добудовують, доповнюють стану, почуття герон, великолепно виражаючи те, що важко описати словами. Тетяна романтична й сентиментальна... тягнуть романи, що замняють й недолк щиросердечного сплкування, що дають жу для розуму й уяви; подання про життя в Тетяни складаться також пд впливом романв. Для для себя вона вже створила свого героя, свй деал. У нього риси коханця Юли Вольмар, Вертера, Грандисона. Вн (як сама Тетяна) неповторний, свордний, шляхетний, повний особливостей. Коли прийшла пора любов, цьому деалу призначено було втлитися в Онгн. Що тягне до нього Тетяну? Може бути, незалежнсть, несхожсть на всх, кого вона знала ранше? Важко сказати, що саме.
Поступово Онгн, лицар в глазах Тетяни, вдкриваться й з ншо сторони - як скептик, реалст, не здатний любити (у той момент). Це истязать не, вона намагаться зрозумти свй кумир - до кнця не може. Псля щиросердечного пориву, що виразився в жагучому, романтичному лист, вона попада пд холодний дощ морализатор-ских сентенцй Онгна
Дуель перевернула життя всх геров роману. вгенй, Ольга залишають село. Все це залиша глибокий слд у душ Тетяни, нрав й дол, однак любов не згасла - вона живая, але тепер Тетяна зрозумла, що жити одними почуттями не можна, не завжди х треба проявляти вдкрито. Але час летить. Тетяна вже не дитя, на настйну вимогу матер
вона де в Москву, де не вмовляють вийти замж за генерала. Тетяна з нжно двчинки перетворються в бездоганну, вишукану законодавицю зал. гордсть, шляхетнсть, витончена смак - справжн. А неприступнсть, байдужсть безтурботнсть - це маска, що змушена носити Тетяна пд тиском суворих законв свтла. хоча, незважаючи н на що, почуття живуть, наповнюють й серце, але вони захован, замкнен. А в душ вона залишаться колишньою Таней, рветься вспять: у старий будинок, у поля, лси, у мир, де вона жила, не приховуючи свох почуттв, де й не потрбна була маска. Але навть у свтському оточенн вона не може стримати сво почуття до Онгна:
Ока його не пднма
И, не зводячи з його очей,
Вд жадбних вуст не вднма
Байдужо руки сво...
И все-таки, незважаючи на всю глибину свох почуттв, если й виразно вс, если вона роздля любов Онгна, Тетяна не може звльнитися вд думки свого суспльства. Вона вдмовля Онгну. У цьому трагедя. Трагедя всх геров. Вони не розумють один 1-го, перебуваючи пд гнтом суспльних забобонв
Чому мен подобаться Тетяна? Може бути, тому що ми з нею в чомусь идентичен? У нй нескорима потреба почувати, любити, що зустрчаться тепер усе рдше й рдше. У чомусь я з нею, напевно, не згодна, але чистота й неординарнсть натури, здатнсть перетворювати, духовнсть мене вражають. Я многому вд навчилася, пройшовши з нею весь складний, незрозумлий, у чомусь гркий шлях. Ми стали тепершнми подругами, мен було жаль з нею розставатися.