про що думала калина

Про то чтобы её съесть

Калина один з найдавнших рослинних знакв. Це символ життя, кров, вогню смерт. Деяк дослдники пов'язують назву з сонцем, жаром, паланням. Калина часто вдгра роль свтового древа, на вершечку якого птахи дзьобають ягоди, приносячи людям вст. Найчастше це соловейко, сокл або зозуля птиц вщ, причетн до свтотворення або до потойбччя. Та й саме древо пов'язу свт померлих з свтом живих.

 В укранському фольклор калина зустрчаться дуже часто. не тльки у фольклор: укранц й дос садять перед своми будинками та на могилах родичв. Про звичай садити на мсцях поховань саме калину нередко згадуться в сторичних та лричних пснях:  Висип мен, мати, високу могилу,Посади в головах червону калину,Збери, мати, всю свою родину.То буде отчизна пити, й гуляти.Мене, юного, будуть споминати... У голосннях: На червонй калинЗозульки будуть кувати,Соловейки щебетати,А ми свого браткаВ гост будем дожидати.   Вироста чудова калина й на мсц поховання пдступно вбитого брата (в нших варантах сестри), в тй калин поселяться душа небжчика чи небжчиц. Голосом соплки душа оповда про наглу погибель: "А над забитим братом в пол при дороз виросла калина, та така превосходна, аж оч вбира, лто й зиму на нй лист, цвт, ягдки, все разом. дуть якось тим шляхом чумаки та дивуються: Що то воно за калина така удивительна? А один вирзав глку, зробив соплку, св на воз, де та й гра, а соплка йому людським гласом спва: Помалу-малу, чумаче, грай,Не врази ж мого серденька вкрай!Брат мене вбив, в землю заривЗа того веприка, що в саду рив". У врш Лес Укранки "Калина" врна двчина псля смерт козака з жалю перетворються на калиновий кущ: "Чия то могила в пол при дороз,Що над нею калинонька цвте на мороз,Що на тй калин листя кучеряв,А мж цвтом блесеньким ягдки кривав".Шумла калина листом зелененьким:"Ой, що ж се я нма стою над мом миленьким?Поки нж не кра, дерево не гра.А хто врже глибоченько, тому заспва.А хто врже глку, загра в соплку,То той соб в серце пустить калинову стрлку". Калина стала шанованою передусм завдяки свом лкувальним властивостям та забарвленню. Червоний колр асоцативно поднувався з кров'ю. Цей зв'язок вдображаться в загадц про калину: Сидить пвень на явор,Спустив крила кровав. з калиною, калиновим мостом, що сяга свту померлих, асоцювали кров, припинення кровотеч в замовляннях: "Калиновим мостом шли три сестри: Калина, Малина Шипшина. Не вмли вони н шити, н прясти, тльки вмли скти-рубати, рки пропускати: одна рка водяная, друга рка огняная, третя рка кров'яная; водяною огонь заливати, кров'яною кров унмати".   Блоруси вважають, що коли болять зуби, то це наслдок недбалого ставлення до вишн, калини, горобини, крушини. У такому випадку треба на молодику до схд сонця присягти перед будь-якою з цих рослин. Стати на колна проказати трич, за кожним разом кланяючись дереву: "Прысягаю табе, крушынка (варабнка, вышанька, калнка), што век цябе ня буду н крышыць, н ламаць". Укранська купальська псня зберегла дуже давнй мотив мфчно метаморфози: з частин двчини-потопельниц поста цлий свт. "Не берте з Дунаю води, каже мати, то Ганнин сльози, не ламайте в луз калини то Ганнина красота". Все життя жнки двоцтво, цнотливсть, любов, одруження, роки в замжж, щастя, горе все можна висловити через знакку калини. Калина це, насамперед, двоча красота: По садочку прогуливалась,Цвт калину ламала.До личенька рвняла,Свого батька питала: Чи буду я ж такая,Як калиночка цяя? Будеш, донечко, будеш,Як тлько в мене будеш.А як пдеш вд мене,Спаде красиця з тебе. Ламання калини, падання роси з не втрата двочо цноти. Калина й незаймансть двчини фактично тотожн за значенням: "Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоч вона по ночах ходила, та калину при соб носила. Купували купц не продала, прохали хлопц вона не отдала, шовком нженьки зв'язала, за всх тому ванов держала". Ой у луз калина стояла,Ту калину двчина ламала,Вона всх парубкв чарувала. Цвтння калини знакзу розквт двочо краси: "Цвте, як калина", "Пишна, як калина в цвту". Калинов кетяги, як уособлення двочо незайманост, цноти, використовують у весльному ритуал. Так, на Подлл весльний калач або чарку прикрашають катаною, що ма засвдчувати "чеснсть" молодо. Калину вплтають у внок, а також прикрашають нею гльце.Мовила, разговаривала червона калина: Не подоба моя у луз стояти,Але подоба моя у коровая стояти.