твр на тему майстер на вс руки

А те, що Ткач, то лиш дарунок дол.
Душа моя в розкрилл. Сто сторч
в розкрилл дум на свтанковм пол,
Там десь мати, молода гарна,
Збира сонце та роня роси
Можливо, я б забув, що я Микула,
Що мати до схд сонця губа.
Що батько, дд пращур наш викула
ус ми, вс селяни. Вс як .
Про те душа забути не да.
Бува так тривожно, до одчаю,
остудить душу молодсть ланв

Отож вн, син Земл Сонця, проростаючи крзь асфальти трамва, лине подумки (а у вльну хвилину насправд) до материзни до Сахнвки, перейменовано в Леннвку, де народився недльного ранку 4 счня 1942 року.

Не раз задумувався над тим, що у мен з самого дитинства живе якесь особливе вдчуття степу, хоч я й народився в глибокому Полсс. Часом задумуюсь, що хтось з недалеких предкв був степовиком. Проте опрацьован архвн документи проявили, що вс мо предки отдал нж до сьомого поколння народжувалися й виростали на рднй мой Чернгвщин, звря душу мй спврозмовник. Отже вс вони полщуки.

Пять рокв Микола Михайлович невтомно дослджуватиме свй родовд. цьогорч побачить свт книжка Раю мй, розмаю, в якй напише: Если дд Веремй, кремезний у плечах високий на зрст, шов до млина, то закривав плечима сонце, на все село падала тнь. Батько був мцний у руках мг сам доправити колоду на зруби.

Вн, наймолодший син, зростом не в дда не в батька, але талант до всляко роботи успадкував генетично став на вс руки майстром.

Дорога до для себя

Тро братв Ткачв спершу стверджувалися як будвельники, водночас ще з дитинства захоплюючись мистецтвом. Микола псля торгово-кооперативного технчного училищ, столярування на меблевй фабриц в Одес, строково армйсько служби працюватиме в Чернгов, в будвельному управлнн столяром-теслею, нструктором фзкультури. Згодом нженером: плануватиме перспективн села Придесення. По закнченн Кивського нженерно-будвельного нституту майстром на будвництв корпусв кбернетичного центру, головним нженером ЖЕКу.

Десь на початку смдесятих рокв флософя мого життя стала поступово видозмнюватися в царин побуту. Захопився практиками систем здорового методу життя: голодуванням, сиродством, травознавством Паралельно дослджував глибини народно культури та давньо письменност, ствердився як науковець. Шив для для себя одяг у народному стил, зайнявся рзьбярством. Ц захоплення попервах роздляв з Михайлом, пзнше з дружиною, Надю Данилевською. Були 13 рокв на творчих хлбах: ремонтували клуби в колгоспах, збирали фольклор, создавали, вдтворю Микола Ткач вхи трудового шляху. З 1998 року викладач Кивського нацонального унверситету культури мистецтва. Доцент професор.

Та де б не був чим би не займався, дитинство стукатиме у вкно столично мсько квартири поетична муза не даватиме спокою. Врш, як ззнаться, стануть визволенням з сути сут кайданв буденност.

Вигою вршами бол

Не помчамо плину часу, Микола Михайлович бентежно чита врш почергово з трьох недавнх поетичних зброк: Вино з тюльпанв, У володннях Волоса, Земля люди.

У глас обнмаються радсть сум-печаль беруть, образно кажучи, в полон мою душу. Создатель вм зачепити за живе, пробудити струни серця. Ще в шкльн роки Микола Ткач читатиме врш з сцени, перемагатиме на конкурсах читцв. Згодом керуватиме гуртком художнього читання в училищ.

Декламування чужих рядкв перейде в потребу писати самому. в його поезях, за словами незабутнього Олеся Гончара, суголоснсть, людина поста в мцнй внутршнй цльност душ. А ще у вршах дуже багато хвораю, справжнього болю.

Усх тих поневрянь, принижень людсько гдност, що довелося зазнати мен в дитинств, важко навть описати. Вони залишили в душ вдчуття гнту, несправедливост й невол, бринить печаллю голос мого спврозмовника. Куди б я не йшов повертаюсь до села, до Матус, до Бога. Мо село це враншня яса Здесь все сво. Й таке близьке до болю. Здесь кожна згадка в казку вироста.

свтять зор вчно любов

Брати Ткач на родовому обйст склали матер нову хату. Верховодив роботами найстарший (нин вже покйний) Андрй, тесля з Архангельська. Згодом Микола обклав стни хати цеглою зробив вдмостку. Ой, щаслива ж, казали в сел, Михайлиха, а те щастя ночами болло до слз. Бо чоловк безвсти пропав на фронтах Втчизняно вйни, виводити в люди трьох синв довелося самотужки.

На жаль, з батьком вн розминувся в цьому житт. А ось першою творчою перемогою став врш про матр, опублкований журналом Ранок 1969 року. Вже пророста в трет поколння, а образ матер немов любов заповт, що оберга, надиха засте