твр опис про церкву....пожалуста))))

Харкв... Мо рдне м100. Я здесь народилася, здесь минуло мо дитинство, здесь я вперше пшла до школи, з цим мстом я пов'язую сво подальше життя. У Харков дуже багато цкавого це й оперний театр, зоопарк, художнй музей, канатна дорога. Але не про их моя розповдь. Центр м100, як на мене, запам'ятовуться передусм храмами х тут дуже багато. У самому серц Харкова аж три церкви на честь Божо Матер Успння, Покровський чоловчий монастир, Благовщення. Кварталом нижче 100ть церква на честь Свято Трйц.

Найдавншим храмом Харкова церква Успння Божо Матер. Уперше в писемних джерелах про не згадуться 1658 року, а побудована вона була роком ранше. Це був спочатку дерев'яний храм. Здесь навть кон на дерев не було, використовували паперов, не вистачало книжек для богослужння. Парафяни писали прохання до короля Олекся Михайловича про допомогу храму. той неодноразово видляв кошти для храму, надсилав книжки для богослужння й жеребцы.

Згодом дерев'яну церкву замнили на кам'яну. Новий храм побудували у вигляд хреста, вн мав п'ять маквок.

1733 року церква постраждала вд пожеж. Довелося поновой вдбудовувати. Храм будувався на пожертви мстян. Збереглися навть мена найактивнших збирачв пожертв. Майже 50 рокв йшла вдбудова. коностас у тому храм було виконано з липового дерева. Вважають, що ескз для нього зробив сам Бартоломео Франческо Растрелл.

На початку XIX столття було виршено побудувати поряд з храмом дзвницю, висота яко (89,5 м) була бльшою за висоту дзвниц вана Великого у Москв (81 м). На дзвниц встановили годинник, замнили дзвн. Новий важив понад 16 тонн.

XX столття стало часом змн у дол храму. 1924 року на дзвниц було встановлено антену першо укрансько радостанц, а щоб церковний дзвн не заважав, церкву закрили. Коментар, як кажуть, зайв...

У 1920-т роки з храму було винесено вс церковн цнност, коностас (той самий, за ескзом Растрелл!) розбрано й перевезено на склад Харквського художнього музею, де вн згорв пд час Велико Втчизняно вйни. Дзвони також зняли з дзвниц. У пслявонний час у собор працювали швейний галтувальний цехи.

А в 19701980-т роки було виршено провести реставрацю храму з метою повернення йому первсного вигляду. харкв'яни пшли вже до Будинку камено та органно музики, вдкритому здесь.

За десять рокв у храм таки було вдновлено богослужння, сьогодн здесь почергово проходять церковн богослужння концерти органно музики.

Йдучи вулицями рдного мста, я часто думаю про те, що будинки дуже идентичен на людей. У их сво життя, своя сторя, своя доля. Скльки всього вони "побачили" на свому вку! Мен нод здаться, що вони "дивляться" на нас з докором: ми все кудись поспшамо, бомося не встигнути... А чи варто так жити? Хто знайде вдповдь на це питання?