люд ну дуже треба твр на завтра, тема Людина природа

Людина впродовж свого сторичного розвитку прагнула схопити якнайширшу картину свту, пзнати природу, Щоб застосувати для свох потреб. Цкавим були погляди наших предкв на будову свту, деяк природн явища. Наприклад, в прадавн часи вважали, що скльки людей живе на земл, стльки зрок сну на неб, тому що в кожно людини своя зрка, яка зявляться, если людина народжуться, гасне, если людина помира. За змною розташування зрок люди навчилися орнтуватися вноч, вони змогли визначити сторони свту прогнозувати погоду за певними прикметами.В усх землеробських народв снував культ матер-земл. Здавна укранц шанобливо ставилися до земл, називали матрю, годувальницею, клялися землею. Землю уявляли живою стотою, яка вдчува бль. Земля давала силу богатирям, але можна було втратити, якщо вдрватися вд земл. Люд закликав всх шанобливо ставитися до земл, берегти .Багато поврв укранського народу присвячено вод, вогню, блискавц, снгу. Вогонь вода також мали чудодйну силу, люди х поважали боялися.Ункальним повря нашого народу про вирй край загального блаженства, куди вилтають птахи на зиму душ людей псля смерт.Втер, вихор, дощ, веселка, роса та нш природн явища також не залишилися за границами народно уваги. Вс ц повря збагачують нас знаннями про наше минуле, наше корння.Первсн люди тому й вижили, що шанували природу, для яко вони були не гостями, а часткою. Чи то велик чись амбц, чи недолугий розвиток цивлзац призвв до того, що люди стали роздляти: вона природа, ми люди. Це була помилка, яка й до сьогодншнього дня няк не виправляться. Не желаю сказати, що цим ус нехтують, але не надають, на жалко, належного значення.Погляньмо на себе трохи збоку: взимку утеплен в рзномантний одяг, влтку теж мамо щось для естетики прикрити сво тло; здаться, що ми начебто слухамо голос природи. Та це споживацьке й поверхове ставлення, бо природу слд поважати. Не повертати течю рчок зопалу на 180 градусв (бо ми, бачте, цар природи!), не викидати смття та вдходи пдпримств у рчки (природа стерпить, якось з цим упораться). Вона довго може терпти, але граница терпнню, Чорнобильська катастрофа стала знаковим эмблемой для людства. Та чи збагнули ми це?Кожен з нас живе поблизу якогось водоймища чи рчки. Розпитайте старожилв, який вигляд мали хн води ще рокв 1520 тому, ви жахнетеся нашому хижацькому ставленню до природи, если нашими вчинками керу не просто байдужсть, а вдверте нехтування, мовляв, на мй вк вистачить. А дти? А онуки? До того байдуже, на жалко.Дуже добре, що в школ екологчним питанням придляться велика увага, а це означа, що ниншн поколння, яке колись прийде на змну старшому в управлнн державою, можливо, дбатиме про середовище, в якому ми живемо, не допустить, щоб наш нащадки колись у пдручниках про наш час прочитали як про час технологчних варварв. Треба дбати про майбутн.