твр на тему мо враження вд твору Тараса Шевченка Сон

Не давно я прочитав комедю Тараса Григоровича Шевченка Сон У всякого своя толика. У цому твор я желаю подлитися з вами о мох враження отриманих псля прочитання ц комед.
Перше що вразило мене-це епграф поеми, в якому создатель розкрива головну дею твору: довести до читача правду про крану зла та насильства. На самому початку создатель рончно змальову людей, як населяли крану розповда про хню працю в таких рядках: той муру-той руйну. Сюжет поеми складаться з 3-х картин в яких создатель по черз опису Украну, Сибр та столицю Росйсько мпер Санкт-Петербург. В першй картин создатель дуже вдало змальову рдн пейзаж та схд сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грм серед светлого неба создатель придивляться та баче: як пд тином лежить опухла вд голоду дитина, що не все так гарно на рднй земл, що люди потерпають вд експлуатац на панщин, мруть вд голоду, тягостных хвороб. Ось що вража в цй картин вдало змальований поетом пейзаж та страшн пытки рдного народу на його красивй земл.
Друга картина-це полт над вчною мерзлотою Сибром. Здесь создатель також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Отдал герой комед чу, як затрщали кайдани як тягостно людям у невол. Тут герой бачить не тльки злочинцв, але й на думку автора, чесних справедливих людей, одним словом цвт нац. Ця картина ще страшнша за попередню, бо здесь герой зрозумв до чого дйшов уряд збравши всх неугодних у тснй могил. Отдал герой ставить запитання: а за що народ терпить так пытки, обвинувачу в цьому царя. Отдал создатель ршуче заклика боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, ршучстю автора та його закликами боротьби проти гнобителв.
Третя картина, як попередн починаються з пейзажу, але на цей раз вже мського. Создатель опису росйськ м100. Если герой потрапля в столицю мпер то зустрча свого земляка дрбного бюрократа, який сво рдно мови вдцурався та чужо не навчився. Здесь создатель назива цього чоловка мерзенним каламарем опису його, як втратившого нацональну свдомсть та гднсть. Потм герой потрапля до палацу короля викрику: Ось де рай!. Потм автор вдало змальову панв, називаючи х пикатими. Пузатими. Потм создатель опису царське подружжя застосовуючи при цьому рзн художн засоби. вкнц автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми людв-Сибру, без сво челяд, та бюрократв. Ця частина дуже вража сатиричними описами царату та чиновникв.
Ця сатирична поема дуже вдало поднала в соб опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тягостно працю на свой земл водночас вмира з голоду, та райське життя панв, як живуть соб безтурботно в розкош та достатку.