Твр-роздум на тему "Душа народу - у слов"

Мово! Ти святиня! Кожний люд на цй планет справд народом, поки живая ти, мово! Ти духовна скарбниця, в яку вками люди вкладають сво надбання. Н, це не грош, ан дорогоцнне камння, ан нш скарби. Це нш коштовност: мелодйн слова, мудр приказки та афоризми, гостр прислвя, влучн анекдоти та чудов псн.

Я чув сторю про те, як укранським мандрвникам в Япон просто на вулиц вдячно цлувала руки бабуся в кмоно. Вона була укранкою, яка пд час революц опинилася за кордоном смдесят рокв не чула рдно мови. раптом почула вд перехожих! Яку, виходить, радсть вдчува людина на чужин, если чу рденьке слово! Одне жадане рдне слово здатне зцлити, пдняти бойовий дух, перетворити життя на свято!

Мово, чарвнице! Ти здатна зробити з незнайомцв друзв. Ти згуртовуш людей разом, обднуш люд, робиш його непереможним.

Але люди, звикнувши кожного денька користуватися мовною скарбницею, часто не цнують . Вони захаращують мову ноземними словами або зркаються . У скарбницю вкидають спотворений непотрб та викидають справжн коштовност вково мудрост. Люди нередко починають цнувати свою мову тльки на чужин або тод, если вона вмира.

Коли на рдну землю приходять загарбники, вони вдразу обмежують використання рдно мови. Навщо? Якщо нема мови, нема народу. Його цнност загарбано, а землю використовують нов господар. Люд без мови все одно, що людина без душ. Пусто всередин Люд без мови будинок без фундаменту. Дмухнув втер розлетлися люди, як цеглини, по свту Розвалився спльний затишний дм.

Мово! Ти душа наш безсмертна, що здатна жити в поколннях, поки ми дбамо про тебе! Ти, як пише письменниця Катерина Мотрич, разумною Берегинею народу: Мово наша! Життдайна криниця на неосяжнiй дорозi людсько долi!