Усний твр розповдного нраву в художньому стил про виконання певних дй

Теснее на пороз затишно ишак мо бабус я вловлюю запах пиржкв. Ох, ц пиржки! Вони так смачнюч! Ми вс онуки тльки й мрмо быстрше прихати до не в гост на пиржки. Бо пиржки, на наше переконання, це неперевершений кулнарний витвр мистецтва. Бабуся зна, як ми полюблямо пиржки, тому завжди до нашого призду намагаться приготувати чималенько.

Мен примно спостергати, як бабуся готу цей неповторний вирб з неземним вкусом. Спершу вона готу запарку з молока, борошна, цукру та држджв. Поки запарка настоються, щоб почати пдходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готу "поле дяльност". Усе з кухонного столу прибираться, бо вднин на цьому плацдарм будуть з'являтися пухкеньк, пахуч, взерунчаст пиржечки. Бабуся кожен пиржок прикраша то листочком, то колосочком, то зубцами, то якимись квточками.

Я помтила, що бабуся завжди вдяга чистенький блий фартушок, нби готуться до якогось святкового дйства. А ще вона посмхаться до кожного пиржка ще й примовля: "От славний козачок! А ходи-но до свого вйська!" саджа його в рядочок до нших на лист. Коли струнк ряди пиржкв козачкв заповнен, вона змащу х яйцем, збитим з молоком. До того ж робить це большою гусячою пр'ною.

Для мене це якесь чародйство: пр'на, примовляння бабус, святковий вигляд. Може, тому й пиржки так смачн пресмачн.