Безотлагательно, СКЛАСТИ ТВР НА ТЕМУ: особливост будови опису мсцевост (вулиц,села,м100)В

Мо село

Село мо зелено-кучеряве, Мж верб, ставкв виблиску кришталь. Помж лугв, помж пахуч трави Нчлава тихо в'ться в синю даль.

на земл мсце, де помстилось усе найдорожче, найкраще для мене. Мсце, де кожна стежка, кожне дерево нагадують пору безтурботного дитинства... Це мо село.

Я народилася живу у маленькому, але мальовничому сел Жабинц, що розкинулось на берегах Нчлави.

Ще до сьогодн односельц розповдають легенду про походження його назви.

Колись издавна на територ сучасно ферми був маток пана Жаб'. До нього прибывало багато людей найматися на роботу. Оскльки пан був дуже добрим, люди зводили соб ишак залишалися на постйне проживання. З часом махонький хутрець перетворився на село. Если Жаб' помер (в нього не було продовжувачв роду), то люди на честь благого пана окрестили село Жабинцями.

З того часу минули столття, а воно й дос красиве чепурне, завжди вта усх. На дорогу свтять вкнами не маленьк хати пд солом'яною стрхою, а висок добротн будинки.

Зараз у мому сел всього п'ять вулиць: Горшня, Долшня, Кут, Гаврилвка, Нова. Але кожна з них по-свому гарна неповторна. Навесн зачаровують вони вишневим та яблуневим цвтом, влтку п'янять душу ароматом матоли та ллй, восени стелять пд ноги жовтогарячий килим опалого листя, а взимку кружляють у чарвному танку снжинок.

я завжди вдчуваю якесь нестримне, н з чим незрвнянне почуття радост та задоволення. Якийсь гарячий клубок пдкочуться до горла... хочеться говорити мовчати, плакати смятися. Саме так бува псля довго розлуки.

Минають роки, змнюються часи, погляди, смаки, люди. Люд-творець дба, працю, зводить новобудови в результат гарний будинок культури, двоповерховий магазин, теснее 11 рокв радо вта дтей школа. А в церкв Покрови Богородиц проходять богослужння. Не забули односельчани про тих, хто боровся вддав життя за наше сьогодення счових стрльцв та вонв УПА. м на вулиц Кут насипано могилу. До не несли не зароста стежка. Здесь завжди чисто людно. Сюди у денек роковин йдуть жител, приходять учн-першокласники, випускники, молод пари...

На лвому берез Нчлави височ напвзруйнований костел, якому уже понад двст рокв.

Наш люд вм обожать працювати, тому сподваюсь, що через клька рокв село мо стане ще кращим я ще довго чутиму в ньому рокт тракторв у час весняних та осннх робт, насолоджуватимусь запахом стиглого жита пшениц у гарячу пору жнив.

Я дуже люблю сво село горджусь ним. А якщо Богом суджено мен його залишити, то "пташкою" завжди леттиму до свого "гнзда", до рдних Жабинець.