сказка про весну на укранськй мов

Казка про Весну  

Збралася Весна-красна в гост в пвнчн кра. Всю зиму вона провела разом з перелтними птахами на теплому пвдн, а як стало сонечко все вище вище на неб пднматися, тут вона виршила летти.  

Просить Весна перелтних птахв - гусей, лебедв: Вднесть мене подал на пвнч, там мене чекають не дочекаються люди, звр, птахи, рзн крихтн жучки-павучки. Але птахи побоялися летти на пвнч: Там, кажуть, снг лд, холод голод, там, кажуть, ми вс замерзнемо загинемо. Скльки Весна не просила, нхто не хотв у пвнчн кра вднести. Зовсм вона засумувала: що ж, видно, доведеться все життя на пвдн прожити. Раптом вона чу глас звдкись з височини: Не журися, Весна-красна, сдай на мене, я для тебя швидко на пвнч доставлю. Глянула вгору, а по небу над нею пливе бла пухнаста хмарка. Зрадла Весна, забралася на хмарку полетла у пвнчн кра. Летить та вниз, на землю, погляда. А там, на земл, вс радють, вс зустрчають. У полях ряснють проталини, бнажимать струмки, зламують на рчц лд, а кущ та дерева в лсах садах покриваються великими, готовими ось-ось вже розкритися бруньками.  

Полетла Весна красна з пвдня на пвнч на блй пухнастй хмарц. А слдом за нею потягнулися в рдн кра незлченн згра перелтних птахв - гусей, лебедв всяко крилато дрбниц: жайворонки, шпаки, дрозди, зяблики, пночки, славки ...  

Так з того часу люди й запримтили: як зпоявиться на неб перша пухнаста хмарка, так, означать, на ньому Весна-красна прилетить. Чекай тепер з денька на денек тепла, тало води, чекай з пвдня веселих крилатих гостей ...