Напишть твр на тему "Вулиця, на якй я живу"Будь ласка допоможть.

Вулиця, на якй я живу

Правда це чи н, але кажуть, що на характер людини вплива вулиця, на якй вн вирс. Т порядки, закони чи просто звича, як снують чи навть в яких брав участь на вулиц, назавжди залишаються в твому серц ще десь глибоко в пдсвдомост. Це дуже просто дуже складно пояснювати. Спробую пояснити, те що легше. вулиц авторитетн, давн чи нов, центральн чи периферйн. Мен здаться, багато залежить навть вд того, чи ходить по вашй вулиц трамвай, тролейбус чи маршрутка. Це все вплива на нас, але в який спосб то навряд слд пояснювати. А чи варто? Нехай все залишиться такою соб романтичною тамницею у наших душах.

Я народився вирс на вулиц Бойовй. Мабуть, навть таксисти не знають, де вона розташована. Це Дзержинський район, Олексвка. Я живу в приватному сектор. Уся наша вулиця то суцльн маленьк одноповерхов (рдко двоповерхов) будиночки мсцями хатинки. Взагал, уся Олексвка така. Але ближче до вулиц. Назва , Бойова, трактуться легко. У часи друго свтово вйни здесь вдбувалися численн бойов д. Поруч знаходилося, як кажуть стар бабус, навть нмецьке кладовище. Одразу псля вйни, район почав заселятися назви вигадувалися дуже прост: Армйська, Штурмова,. Пхотна, Артилерйська, Бойова.

Моя вулиця дуже прекрасна. Це я кажу не лише тому, що вона моя, а й тому, що це справд так. У нас кожна вулиця ма свою особливсть: на однй квтнуть каштани, на ншй яблун. А, на нашй абрикоси. Якби вулиц називали пзнше, то назви Абрикосова й би не уникнути. Впродовж ус вулиц ростуть абрикоси. Ледь не бля кожного двору. если на початку лта дерева цвтуть блими пелюстками, все навколо здаться блим, наче це рай. Також наша вулиця ма сквер там цих дерев безлч: абрикоси, вишн, каштани, сливи, клени, топол. Але не в цьому головна його особливсть. навть не в тому, що там часто збираються мешканц вулиц. Для мене вн частка т територ, де минуло мо дитинство. Саме там я ходив ще малечею з батьками, туди я просився погуляти, там бгала бльшсть дтей нашо вулиц. То були часи, коли я був найщаслившою людиною всесвту. Я не мав заморочек, складних обов'язкв, ми вс дти робили те, чого бажало серце. Ми були такими безтурботними. У цьому сквер ми проводили цлий день, а якби вноч не хотлося спати, то нч. Пжмурки, футбол, ще яксь гри, назви яких вже не пам'ятаю, це все приваблювало нас, роблячи щасливими.

Трохи згодом став помчати дорослих. Вони теж збиралися на вулиц! Не злее, ми, дти. У их теж були сво традиц. Наприклад, щороку вони виходять до скверу на свято варять кашу. До обов'язкв кожного належить прибрати свою частину територ вд опалого листя. А ми прибирали колись сво футбольне поле. Цкаву сторю розповдають про це поле. На галявин росли в рзних кнцях два дерева. если народився мй сусд, його ддусь посадив ще два дерева таким чином, що утворилися футбольн ворота. Если ми пдросли, то там завжди проводилися вс футбольн матч.

Так за що я люблю свою вулицю? По нй не здять тролейбуси трамва, дуже рдко з'являються машини, навесн вона квтне пелюстками дерев, здесь живуть мо сусди знайом, я тут народився. Але це все не головне.

Найважливше здесь минуло мо дитинство. Здесь я робив сво перш кроки, вперше вопив, усмхався, радв, почувався щасливим. На кожнй дляночц ц вулиц залишилися мо слди, це сторя мого життя, за яким доглядала моя вулиця. Вулиця не в значенн "безпритульнсть", а в значенн "тьотя з добрими очима". Вона присвятила сво життя мен, мому вихованню, адже завдяки й я таким, яким .