Яке речення складним з рзними видами зв039;язку?A/Втер пдганяв х на

Яке речення складним з рзними видами зв'язку?


A/Втер пдганяв х на снгових белебнях, але як тльки вони скочувались у яр, Сроманцев доводилося похекувати та попрти.
B/Я довго лежу слухаю, як дзвонить у такт дзвонв степу мо серце, як по руц лзе божа корвка лоскоче мене своми лапками.
C/Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цлком умщалася, в мой жмен, виявилась усердною не хотла без бою вддаватись.
D/Михайло якраз натрапив на ту суперечку, встряв у не й почав доводити, що вн не ма права лаяти учнв, сказав щось образливе для самого нспектора.


Яке з поданих речень складне з рзними видами зв'язку?


A/На старост лт Джеря любив довгими зимнми вечорами розказувати дочц й онукам, де вн бував, що вн бачив, в яких краях ходив.
B/Коли почую твй спвучий глас легкий смх навколо забринить, мен здаться: серед поля колос гойдаться пташка десь дзвенить.
C/Про юнсть золоту, що одцвла зорею, лишились старост лиш спогади одн.
D/Осннй втру крок, хмари над землею, пада жовтий лист в вечрньому огн.


У якому реченн ошибочно розставлен роздлов знаки?


A/У гущавину бору долтали з м100 передзвони, , можливо, не один звр, нашорошившись, слухав одномантне гудння мчав потм, сполоханий, в так хащ, де давно не ступала людська нога.
B/Крзь шибки вкон стежили за рекрутом сив бабус вн, втаючись з сусдами йшов вузенькою вулицею, де поряд з ншими бедными хатами стояла його хата з трьома вкнами, такою давньою покрвлею, що вже замсть соломи виднвся суцльний мох.
C/Погортайте сторнки сивих вкв, ви почуте голоси творцв, мена яких так розгубила сторя, що вже навряд чи знайдемо багатьох сячв, чия поетична нива, ставши народною, квту й сьогодн.
D/ прадавн скарби, що намертво лежать у земл, живой скарби, що йдуть по земл вд поколння до поколння, огортаючи глибинним чаром людську душу.


У якому раскладному реченн верно розставлен знаки?


A/Я памятаю: йшла весна свом походом смлим, по саду лилась вона квток зеленим пилом.
B/Був прозорий сонячний ранок мовчазн навколишн простори, дбайливо устелен срблястим снговим килимом, так яснли навпроти сонця, що аж слпило оч.
C/Хто чу для себя лиш, хто тльки для себе спва: той не ввйде в майбутн, не прийме сучасне.
D/У город, де грають струни пян, де вчний шум, де вчна сута я згадую слова тво неждан.


В якому реченн допущен пунктуацйн помилки?


A/Степ, струснувши з для себя росу та згнавши непримтн тн, горить рвним, жовто-зеленим кольором; висока травка почина гнутись, хилитись, поверх не тльки гарячий втер гуля та сонце розсва сво пекуче, скристе промння.
B/ кожна бляшка, панцир, опуття на прикрасах вирзьблен драми це панорами скфського життя, увчнен по золоту майстрами.
C/Сонце ще не зайшло, а вже виплив мсяць, якось непомтно виступив з млистого неясного небосхилу, вже вони освтлюють цей тихий простр, що з правку, мабуть, носив назву Чари-Комиш.
D/Блясте море срблиться на сонц, непомтно зливаючись з молочно-блим небом; риса обрю губиться не можна вдрзнити, де в потоках блого сяйва кнчаться море, й починаться небо.


У якому складному реченн верно розставлен знаки?


A/А в цей час над мною твориться чудо хтось невидимим смичком провв по синьому пднебесс, по блих хмарах, вони забринли як скрипка.
B/Бузок сяв зелене промння, миготливе й ненадйне, земля вже теж освтилася, трава дихала морочним духом все повивалося таким незнайомим таким тремким хвилюванням, що в бабинй душ хитнулося якесь дуже давн, забуте почуття.
C/Здаться, що хтось над землею розвшав невидим хмарини пахощв, а серед них владно й опукло тремтить чебрецевий настй нжний дух привяло суниц.
D/Скрзь по обидва боки Раставиц на покат стеляться чудов городи, жовтють тисяч соняшникв, що, поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на рчку: там набгли на рчку висок конопл, залили сберегал свом гострим важким духом.