Мн твр-роздум на тему кожна людина коваль свого щастя"

щастя... це не просто почуття. Я вважаю, що в деякй мр, це оцнкам нашй прац старанням. Тобто, щаслив чи задоволен ми тод , если ми щось зробили(ДОБРЕ) або ж ми досягли певних успхв на бот чи в школ.

Щастя це наш другий свт, у який нам потрбно частше заглядати, щоб життя було кращим. Щоб на обличч завжди була посмшка. наостанок, щастя це ми з вами!! Кожен особистсть, для кожного сво щастя ,дивлячись як очень ми будемо намагатися йогго досягнути

Кожна людина прагне щастя. У всх нас у житт бували хвилини неймоврно радост, задоволення та пднесення, як ми несли не забудемо. нам хочеться вдчувати для себя так завжди. Навть втаючи одне одного з святами, ми обовязково зичимо щастя.  

Щастя це внутршнй стан спокою, радост, пднесення та вдоволення собою. Люди вдчувають його, если знаходяться поруч з коханими, займаються улюбленою справою, отримують яскрав враження тощо. На мй погляд, щастя для кожного сво. Те, що приносить задоволення одному, залиша байдужим ншого. А значить, скльки у свт людей, стльки й методв бути щасливими.  

З огляду на це хочеться зазначити, що нередко люди не дозволяють одне одному бути щасливим через те, що навязують сво розумння його, не прислухаючись одне до 1-го. Наприклад, батьки одного мого друга обидва музиканти, закохан в музику. вони змусили сина пти до музично школи. Але сам вн не обожать грати, а захоплються велоспортом, саме це заняття робить його щасливим. Та батьки чомусь цього не розумють.  

отут я зрозумв, що мав на уваз большой укранський флософ Г.Сковорода людина може тльки самостйно збудувати сво щастя, если розбереться, у чому саме воно поляга. Нхто нший не допоможе у цьому, адже не може зазирнути тоб в душу. Тому не треба перекладати вдповдальнсть за сво щастя на нших, в краще докласти зусиль, щоб досягти саме того, що хочеш ти. Бо ти тльки ти коваль свого щастя. Життя самого Сковороди - яскраве тому свдчення.  

Як приклад можна згадати Наталку Полтавку з однойменно пси .Котляревського. Двчина була згодна принести для себя у жертву заради матер, але це зробило дуже нещасною. Если ж повернувся коханий Петро, злее впевненсть та ршучсть змусила пана возного вдступитися, а матр благословити хнй з Петром шлюб. Наталка завдяки свой вдач здобула сво щастя.  

Тому я повнстю згоден з думкою Г.Сковороди. Обставини у житт можуть бути рзними, але завжди варто боротися за сво щастя.