Твр на тему: Хто зберг любов до краю, не зркся

Олександр Олесь ненастанно шукав таких виражальних засобв, як з найбльшою точнстю вдображали б любов захоплення Украною, над та розчарування, його журбу радсть: Жита з волошками, луки, га. вс розкош веснян, Всю вроду, всю красу безкраю. Як втлити , не знаю, В словах, в псн мо. Як пристрасно хотлося йому, укранському нтелгентов, щоб рдна батьквщина "згадала згублене м'я"! 1903 року студентом вн побував на вдкритт пам'ятника Котляревському в Полтав. Саме там вдбувся остаточний вибр - усвдомлення свого нацонального покликання. Зустрч з Грнченком, Самйленком, Коцюбинським, Лесею Укранкою окрилили, пдняли дух. Працювати, вчитись, творити треба на славу рдно культури, рдного слова. Вдтод в кожному врш билося переповнене любов'ю до Украни поетове серце. Осмислення дол, минулого й сучасного знайшло сво журливе вдображення в поезях "Для всх ти мертва смшна...", "Ой не квтни, весно, - мй люд в кайданах...", "О правда! Мй люд смшний безкра...". Промовистим останнй врш, у якому создатель стверджу, що несли не вдмовиться вд свого народу, яким би вн не був "смшним, горбатим" "безпам'ятним таким". У передреволюцйн роки з'являються нов, оптимстичн настро. Олесь палко бажа побачити свй край нарешт вльним, розкутим, спроможним творити власну долю. У поезях 1916-1917 рокв звучать над, заклики, докр, сподвання. Чи слова прекраснш за т, з якими поет звертаться до бажаних гостей Украни - Сонця Вол? Чи ж справдилися над? В кривавм мор вогн , окрадену, збудили... Втри вихори страшн в повтр закрутили. Вдчай, безнадя. Поетове серце сходить кров'ю вд муки ("В мой душ не сходе сонце..."). Тод, 1919 року, коли Украна, окрадена зраджена, лежала в рунах кривавих шрамах, почалася трагчна сторнка життя Олеся, яку можна назвати одним словом - чужина. Вн бачив, що бльшовизм не дасть т вол, яку виходив зустрчати так сердечно. Було боляче, бо кривавий експеримент над народом тривав. У цей трагчний час Олесь звертаться до виду Тараса Шевченка: Чому тепер для тебя нема, В ц дн безладдя негод, Если над кручами блука Вйною змучений люд? Олександра Олеся розривають навпл бажання повернутися усвдомлення ризикованост повернення. так майже 26 рокв. Що пережило його змучене серце, розкажуть врш "В журб я сонцю не радю...", "О, принесть як не надю, то крихту рдно земл", багато нших. У час становлення державност Украна прислухаться до гласу свого люблячого сина. Вн нин озиваться в 10-ках нових псень, звучить з сцен трибун. Збулися слова поета: Хто зберг любов до краю не зркся роду, Той м'ям не вмре несли В спогадах народу.