Нужен "стислий переказ" этого всего. Читаш щоденник молодо талановито художниц Мар

Нужен "стислий переказ" этого всего.





Читаш щоденник молодо талановито художниц Мар Башкирцево намагашся уявити стан душ, дошукушся першопричин зизав дол, а головне духовних метаморфоз ц двчини. Вона тльки починалася як особистсть як известенсть, вона тльки зустрла саму для себя. Лиш устигла сказати соб: ось так мен треба прожити життя, а воно починало гаснути.

Як могла зявитися ця оранжерейна орхдея на звичайнй клумб дол, серед рослин, зовсм несумсних з нею, в тй родин, де, за логкою обставин, начеб не виновата була зявлятися. Важко соб уявити таких дальних вд мистецтва людей, внутршньо ожирлих пересичених усма можливими благами, людей без духовних запитв, без спонук душ шукати соб те, що змнить снування.

Сама вибрала соб долю, знехтувавши всма ншими варантами життя, набагато й доступншими й органчншими для людей середовища, виховання. У свтських салонах Франц, серед найпомпезншо розкош чулася чужою. Навть шлюб соцально вигдний малюсенька за самоприниження. що вона соб дума, ця самовпевнена красуня з слету? Так, ще з раннього дитинства посадили на коня честолюбства, вона гналася вслд за думками, обцяючи ми небувал трумфи. Кнь здавався невтомним, блискуче майбутн просто досяжним, простим, зрозумлим, як успх дитини. Не врилося тод, що завжди так бути не може, що притомиться пдбться в дороз кнь, обважн вд сумнвв думка, а невблаганна реальнсть схопить за руку, гляне суворо у вч запита: Куди? Навщо? Хто ти? впаде з змиленого жеребца, боляче забившись, оглушена, намагатиметься зрозумти, звдки й куди вона летла, настрашиться, глянувши довкола.

Звдки це все у не? На матр вона майже не схожа. Бльше нагаду батька. Та ж норовлива натура, категоричнсть, амбтнсть. Егозму й теж не позичати. нколи Маря почина для себя свирепо ненавидти за те. Може, все тому, що чулася окраденою тепер, без дорогого серцю куточка, що додавав би сил просто пдводитися псля паднь? Як далеко тепер Гавронц, це оточене розлогими степами полтавське село, що тулиться до лагдно рчечки. Невелике, а цлий океан життя. Важка праця, гучн свята, росян ранки, вечрн спви. Вона тосковать за ним дивуться: чому тод, перебуваючи в Гавронцях, не почувала, що вдома? Твй дм там, де ти вперше побачив свт. Вона ж так поспшала тод похати звдти, мовби хтось гнав в шию. Здавалося, що справжн життя тльки тут, у Париж, а та забута Господом глушина не для не. Тепер вона мусить переконати матр повернутися в Украну, хоч це буде нелегко. Кожна хвилина у не пдпорядкована бот. Останн два роки няких захоплень, няких розваг. Вона мовби перетворилася на якусь машину з диною програмою бота. А й же ще й нема двадцяти трьох. Домашн не знали, як вирвати з ц виснажливо гонки, бачачи втому. А Маря нехтувала всма засторогами, й треба встигнути написати сотн прекрасних картин, стати известною художницею, а решта все не ма някого значення, решта не для не, для благополучно публки, котра не зна, куди подти час. Щоб досягнути обрано мети, Маря згодна заплатити чим завгодно. Маря не зна, що вже почала платити. дуже недешево. Не лта дн лчен.

Температура почивала Маря вже за роботою. Без вдпочинку хвороб важче протистояти. Та й головне написати цей пейзаж, вдвоювати ще одну картину у недол довести соб, що щось усе-таки означать. Лише тепер болсно збагнула, якою щасливою була в т далек дилчн дн дитинства й отроцтва, если так поспшала жити й чекати примних сюрпризв вд завтрашнього дня. Чому дамо виважену оцнку всьому злее тод, коли воно 100 спогадом?

Все, у не нема сил сидти. Зовсм паморочиться голова. Ляже на сво тверде й вузьке лжко. Спартанська постль. Навмисне обрала таку. На нй недовго розкошуватиме сонна. Хай нш манжаться на пуховиках, й же треба багато зробити.

Ось один з останнх щоденникових записв художниц: Мен здаться, що нхто не любить усього так, як люблю я: мистецтво, книжки, розваги, шум, тишу, смх, сум, нудьгу, жарти, любов, ус пори року, всяку погоду, рвнини Рос пылай довкруж Неаполя Я все люблю до обожнення Я хотла б усе бачити, все обйняти, злитися з усм вмерти, якщо треба.