твр природнй оркестер

У суботу ввечер тато сказав мен: Готуйся, Миколка, завтра пдемо слухати оркестр. А квитки ти покупав? запитав я. Тато посмхнувся сказав, що концерт цей безкоштовний. Назавтра вн розбудив нас з мамою зрання, ми вирушили на електричку.

ось уже позаду мський вокзал; потягнулися посадки, порожн поля. На однй станц ми вийшли й вдразу опинилися в незвичайнй для городянина тиш. Потм продовжували шлях оковвцем. ось ми в лс. А тепер давайте слухати, сказав тато. Була середина осен. Лс вражав багатоцвттям. Близна берз чтко видлялася на жовтому, багровому й коричневому тл листя на деревах на земл.

раптом ми виразно почули звуки капання. Туман осдав на листя, й велик крапл зривалися вниз. З рзьбленого червоного ясно-бурого, нби полрованого дубового листя стрмко сткали крапл, створюючи густий шум. Раптом втерець пробг кронами осик, глки застукали одна об одну. Тато сказав, що це схоже на трскачку такий народний музичний ударний нструмент. Через мить ми почули, як пискнула синиця, й вдгукнурся щиголь. Горобц брали веселу ноту. З хащ донсся дрб дятла, заскрекотла сорока.

Знову втер гойднув крони, вд чого капання стало ще дзвнкшим. А хто ж диригент цього оркестру? пожартувала мать. 1 отут узкий сонячний промнь пробився крзь туман. А от диригентська паличка, сказав тато. Виходить, диригент сонце, пдхопив я. Ми дружно розсмялися.

Що за волшебство цей лсовий оркестр!