Розповдь на тему мистецтво писанкарства

Люди завжди прагнули до творчого самовираження самосприйняття. Неможливо вести мову про будь-яку епоху чи цивлзацю без стор мистецтва, бо воно, як наука, завжди було х необхдним й визначальним складовим. У кожнй релг духовному осередку мистецтво втлювало божественну дею, воно вдображало сторю держави, додавало велич творнням будвничих восхваляло головних геров. Мста залишилися б злее безликим румовищем побутування роботи, если б не хн свордн, неповторн образи, створен польотами творчих фантазй художникв. Вдносини мж мстами, регонами, кранами, материками не були б такими цкавими, жвавими плдними, якби мистецтво не виступало засобом звязкв та обмну. 3 епохи в епоху творчсть поставала загадкою людсько дяльност, деальним результатом. Митцв завжди вважали носями натхнення, демургами, творннями земл та посланцями неба. Творц завжди становили свордну касту. Влада потребувала уяви больших митцв, х здатност фантазувати мряти. Перкл доручив Фдю будвництво скульптурне оформлення Парфенону, який мав постати втленою дею дност еллнських людв. Ватикан долучив Браманте, Рафаеля, Сангалло, Мкеланджело, пзнше Бернн до спорудження храму св. Петра. Явно, вд цих живописецв, як вд багатьох нших, як творили до их в прийдешньому, потрбн були не урочисте возвеличення й улещування влади, а зриме, переконливе втлення доктрини.

   Образотворче мистецтво вплива на людину за допомогою зображень, як поезя словом, а музика звуками. Чому в усх кранах свту в ус часи релгйн та полтичн верхвки використовували творчсть митцв? Потужний деологчний вплив мистецтва объясню нтерес до нього з боку влади, що обертаться й негативними наслдками. Так, давньоримське монументальне мистецтво прагнуло передусм до зримого втлення авторитету держави. Середньовчне вчення було спрямоване на утвердження релгйних стин. Мистецтво, що визнавалося продуктом одночасно незаперечними цнностями, виступало також як бажаний вйськовий трофей: Стародавнй Рим привласнював мистецтво переможених людв, насамперед Стародавньо Грец; Наполеон Гтлер грабували вс окупован ними крани; вропейськ держави звльнили народи в колонях, що належали м, вд мистецтва предкв, позбавивши х таким чином духовно спадщини.

   Уже за часв античност на Заход на Сход художню творчсть коментували й описували сторики хронсти. Починаючи з XV столття, передовсм в тал, започатковуться художня критика з метою вивчення загальних характерних особливостей творв мистецтва майбутнй культурологчний фундамент художньо творчост. У XVIII столтт у звязку з надходженням на ринки антикварату в середовищ ново клнтури представникв багато буржуаз сформувалася нова категоря експертв знавцв. Засумнвавшись у достоврност деяких стародавнх раритетв, вони створили напрямок, заснований на безпосередньому аналз твору. нш мистецтвознавц мали на мет визначення концептуального, деологчного або релгйного змсту. Сучасна критика вдмовляться вважати мистецтво цлковито як плд натхнення непередбачуваного творчого пориву, наполягаючи на тому, що воно завжди всюди безпосередньо повязане з розвитком суспльства та його культурою. Антропологя довела, що цей пдхд виправданий також стосовно первсного суспльства.

   Свтову художню спадщину неможливо уявити без мистецьких надбань Кивсько Рус. Стародавня Русь ввбрала в для себя взантйську культуру, захдну, скандинавську, культуру пвденних сусдв-кочвникв. У 988 р. Кивська Русь прийняла християнство в його взантйському варант. Разом з релгю вона успадковувала вд Взант художн традиц, одню з яких була оздоба храмв розписами та конами. Стиль живопису змнювався з плином часу, але художн столтн традиц конопису збереглися дотепер. Спочатку майстрв-конописцв запрошували з-за кордону (найчастше з Грец), нод звдти привозили сам жеребцы. Русь сприйняла архтектурну форму християнського храму. Софя Кивська споруджена в 1037 р. у перод князювання Ярослава Разумного. Окрасою цього храму стали мозаки (як-от известна Оранта) та фрески (близько 2000 м2) роботи взантйських та мсцевих майстрв.

   Дивлячись на сторю людства, ми можемо зробити впевнений висновок, що мистецтво завжди вдгравало важливу роль у житт суспльства було показником його самосприйняття та вдмнност вд тваринного свту.