Складть запишть текст розповдь (5-6 речень) про найрдншу для вас

Найдорожча в свт людина це мать. Вона завжди поруч сво дитини. Хто зна, скльки хвораю любов може умстити в для себя материнське серце! Адже если дитина захвор, мать завжди спвчува лку, навть хвор разом з нею. А коли дти виростають, то ус хн бол дорослого життя мати длить з ними. Матер супроводжують нас усе сво життя. Сила материнсько любов перемага будь-яку вдстань. де б ми не були, хня турбота, хн молитви збергають нас вд життвих турбот.

Скльки псень, вршв, творв присвячено матер. Це "Псня про рушник" Андря Малишка, "Два кольори" Дмитра Павличка, "Лебед материнства" Василя Симоненка, оповдання "Мати" Олександра Довженка та багато нших.

У врш "Сива ластвка" Борис Олйник задушевно звертаться до матер:

Там, де ти колись шла,

Тихо стежка зацвла

Вечоровою матолою

Дивом-казкою свтанковою...

Так, мати в найвищому розумнн це наша Украна, це Мати-природа, яка створила життя на Земл.

А Микола Сингавський у свой поез "Мати" наголошу:

Вд матер слово, псня, хлб.

Перша ластвка в неб, веснянка в гаях.

Все вд матер мужнсть перший полт,

як мати для всх Батьквщина моя.

Моя мама нжна добросердечна, лагдна благовидна жнка.

Скльки себе пам'ятаю, вона завжди поруч мене. це настльки звично, що здаться ншого не може й бути. турботи сприймаються, як щось звичне, буденне. Але ми розуммо, що за цим криться велика материнська любов. Адже для матер дитина найкраща в свт. Так каже народна мудрсть. це справедливо, бо тльки мати може побачити свою дитину такою, якою вона виновата могла бути.

Мамин власний приклад багато означать для дитини. Моя мать ще з дитинства навчила мене поважати любити людей, бути чесним добрим, щирим чуйним. я намагаюсь бути де в чому похожим на свою матр, а також роблю все для того, щоб менш ображати. Если вона усмхнена, весела, то мен радсть.

Скльки разв подумки я звертався до не, молив про допомогу в скрутний час. 1 вона завжди мен допомагала свою врною, незрадливою любов'ю, своми порадами.

Вдомий поет писав:

Рдна мати моя, ти ночей недоспала

водила мене у поля край села,

в дорогу далеку ти мене на зор проводжала,

рушник вишиваний на щастя, на долю отдала.

Не тльки Малишкова мати "недоспала ночей", не тльки вона давала синов "рушник вишиваний на щастя, на долю". Скльки матерв проводжали сина або доньку в дорогу, без над побачити если-небудь, але завжди чекаючи на пороз! Материна оселя дм, де завжди ми бажан гост. Так спасиб тоб, рдна, за все! Земний тоб уклн.