Тема та основна думка твору Музика дзвону.

Большой Мнгунський Дзвн (М'янма)

У Вкпед статт про нш значення цього термна: Дзвн (значення).

Дзвн (стцерк.-слов. кампанъ вд грец. lt; лат. campana), заст. колокл[1] (прасл. *kolkolъ) ударний музичний, а також сигнальний пдвсний нструмент, звичайно з стал чи бронзи, у вигляд порожнисто, зрзано знизу груш, у якй пдвшено ударник (колотило, язик, дал. бовкало). Дзвони вдносяться до музичних ударних нструментв у яких звучить тло. В давнину для того щоб дзвн видав звук використовувася такий спосб дзвонння, шляхом гойдання самого дзвона. Такий спосб практикують до нин. Але й карельйони[джерело?].

Змст

1 сторичний нарис

2 Найвдомш дзвони

3 Будова дзвона

4 Виготовлення дзвонв

5 Дзвн у православ'

5.1 Види церковного дзвону

5.2 Зв'язок дзвону з Старозавтньою традицю використання сурм.

5.3 Ранньохристиянськ способи скликання вруючих на богослужння.

5.4 Била клепала

5.5 Поява дзвонв

5.6 Асоцаця дзвонв з усма важливими загальними релгйними подями

6 Дзвн у слов'янськй мфолог

6.1 Дзвн сфера мстичного

6.2 Колдунчн властивост

6.3 Асоцац та повр'я

7 Музей дзвонв

8 Фестиваль дзвонв

9 нше вживання дзвонв

10 Прислв'я, мовн звороти

11 Див. також

12 Примтки

13 Джерела

сторичний нарис

Дзвони один з найдавнших та найпоширенших нструментв свту. Одними з найдавнших дзвонв вважаються китайськ дзвони чжун \[2], що датуються 2000 3600 р. до н. е.

Бльша частина стор дзвонв у вроп тсно пов'язана з сторю християнства. Перше використання дзвонв в християнськй вроп церковне передання припису Св. Павлину, пископу Ноланському (353431), згдно з яким прототипом перших дзвонв були польов квти дзвоники, а латинська назва дзвонв campana пов'язана з талйською областю Кампаня, де розташована Нола. сторичн пам'ятки Заходу згадують про дзвони лише в VII ст. при храмах у Рим та Орлеан. Значного поширення на Заход дзвони дстали у VIII ст.завдяки Карлу Великому. Виготовлялися дзвони з сплаву мд й олова, пзнше до цих металв почали додавати залзо та в рдких випадках србло. На православному Сход дзвони вперше з'появились в IX столтт за мператора Василя Македонянина, але широкого розповсюдження при храмах дстали злее псля захоплення Константинополя хрестоносцями в 1204 роц пд час 4-го хрестового походу.

Про певний рвень поширення дзвонв на укранських землях можна говорити приблизно вд друго половини Х столття, х походження на думку сторикв Захдна вропа. Перша лтописна згадка про дзвони на Рус датована 1066 роком. У Кив дзвони були при Десятиннй та риннськй церквах. Також згадуються дзвони у храмах Новгорода (XI столття), Полоцька, Новгород-Сверського Володимира-Волинського (кнець XII столття). У лтописах згадуються також майстри дзвоново справи Суздаля та Кива.[3] Найстарший руський дзвн, що збергся до наших часв, було знайдено пд час розкопок 1906 р. у Кив на Подол. Величезний за обсягом та змстовнстю матерал, що стосуться стор дзвонв, технолог х виготовлення наведено в книз[4]

Разом з дзвонами використовувалися також колотила клепала, як снували до останнього часу в деяких монастирях. Але, що удивительно, Русь запозичила дзвони зовсм не з Грец, звдки прийняла православ'я, а з Захдно вропи. В Руськй Церкв в древност для дзвонв будувались дзвниц в вигляд стнки з наскрзними отворами (так зван ширмов дзвниц), в яких пдвшувались дзвони. З XIV ст. на Рус з'являються багатоступнчаст веж з конусообразною покрвлею, пд якю знаходились дзвони. Дзвниця спочатку будувалася окремо вд храму, але в московськй архтектур XVIXVII ст. з'явилися храми побудован разом з дзвницями, як входять у будову храму, складаючи з ним одне цле.

Так дзвниц ставляться в захднй сторон храму так, що вхд у храм проходить через нижнй поверх дзвниц, який може бути в такому випадку притвором. Прикладом таких дзвниць дзвниця у Михайлвському монастир Соф кивськй, що знаходяться в Укран, а саме у мст Кив. Поряд з такими дзвницями продовжували збергати будувати храми з дзвонами в куполах на покрвл (пд дзвони, прикладом такового храму Володимирський собор у Кив) або в окремо стоячих дзвницях. Виникнення дзвниць було обумовлено прагненням спроможнстю виготовляти велик звучн дзвони. Крм цього, чим вище пднятий дзвн, тим отдал його чути, отже високо дзвниц вимага сама дея дзвону.

Дзвниця духовно може означати гору, з яко Господь благовстив вангел, мачту корабля, де знаходиться спостергач, сповщаючий про небезпеку або приближення довгоочкувано цл плавання, верхушку земно стор людства, на якй звучить архангельська труба, благовстячи про прихд Христа початку вчного деях.