Аналз твору Т.Шевченка "Мен 13 минало"

Мен тринадцятий минало аналз врша Создатель: Тарас Шевченко Рк написання: 1847 Тема Мен тринадцятий минало: зображення безрадсного дитинства Тарасика, если вн, будучи крпаком, випасав панську худобу. дея: спвчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часв крпацтва, если людина не малюсенька власних прав вимушена страждати. Основна думка: не зазнали щасливого дитинства Тарас так як вн, бо не мали вол, щасливо дол через гноблення народу панами. Художн засоби Мен тринадцятий минало Риторичн оклики: Господн небо село, ягня, здаться, забавлялось!; Поглянув я на ягня не мо ягнята!; Обернувся я на хати нема в мене хати!; Не дав мен бог нчого!; хлинули сльози, тяжк сльози!; лани, га, сади!. Риторичн запитання: чи так мен чого було?; чого так весело було?. Порвняння: любо стало, неначе в господа..; мов прокинувся, дивлюся; поцлувала наче сонце засяло, неначе все на свт стало мо. Метафори: сонце грло, не пекло; сонце не довго молилось; сонце запекло, почервонло рай запалило; небо помарнло. Ептети: небо голубе; тяжк сльози, господн небо Автобографчний врш Т. Шевченка Мен тринадцятий минало складаться з чотирьох настрових картин: хлопчик пасе овець, милуться ясним сонечком, ласкаем небом; раптом розум, що вн сирота безпритульний, нема в нього нчого н ягнят, н хати, н рдно душ поряд; та ось прийшла двчина, втшила, витерла сльози хлопчин, поцлувала сонце знову засяло не злее в неб, а й у душ. У четвертй частин роздуми дорослого поета про те, що той його колишнй стан це рай. Набагато грше тепер, если вн усвдомив усю несправедливсть снуючого ладу виступив проти нього. Врш емоцйно насичений, переда найтонш вдтнки почуттв лричного героя, його страждання та переживання. Головний герой твору тринадцятирчний хлопець-пастух, крпак сирота. Природа згрва його ясним сонечком, напува пахощами травок, заносить у душу малого сироти вдчуття спокою й тихо радост. Хлопчик молиться Богов, дякуючи за сонце, теплий денек, життя Раптом герой усвдомлю, що вн крпак, це боляче ранить серце пдлтка: Не дав мен Бог нчого!.. хлинули сльози, Тяжк сльози Але це почуття трива недовго: поява щирого й добросердечного друга Оксани проганя страшне вдчуття, природа знову рад разом з дтьми: Неначе сонце засяло, Неначе все на свт стало Мо Кожна людина з теплотою згаду сво дитинство. Ц спогади повязан, передусм, з батьками, найкращими друзями, дитячими забавками й безтурботнстю. Життя дтей, що народилися крпаками, не могло бути безтурботним: змалку вони працювали поруч з дорослими, рано втрачали батькв, що умирали вд хвороб та непосильно прац. Тому одна з провдних думок врша засудження такого суспльного явища, як крпацтво. нша ж думка кожна дитина ма право на щасливе дитинство й потребу пклування та любов.