стислий переказ розповдного тексту з елементами опису мсцевост за складним планом"На

НА ПАСЦ

На старост лт Джеря любив довгими зимнми вечорами розказувати дочц й онукам, де вн бував, що вн бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрчався. Дти слухали його й засинали коло його на його руках.

На все лто Джеря перебирався в свй хуторець. Вн був за пасчника й допомагав в нших пасках, котр стояли поблизу.

Невеличка паска стояла в балц, на косогор, у садочку, а проти не стояла крута гора, як стна, вся зверху покрита густим лсом, а понизу густою лщиною.

Коло паски росли стар сади. Мж ними подекуди стояли здоров стар дуби, нби скел. Колода, вкрита садками, вилась попд горою ховалась далековато в ветхому липовому лс.

Невеличка Джерина паска була обгороджена низьким тином. Коло тину притулився курнь. Попд вуликами вилися прочищен стежки, а серед паски стояв важкий низенький хрест. Пд хрестом стояло корито з водою для бджл, потрушеною стеблами соломи.

Коло паски росли яблун й груш, посхилявши густе глля в паску над вуликами. За паскою зеленв махонький баштан. Довге гарбузиння вилзло на курнь почплялось до тину. На самому курен вгнздився здоровецький гарбуз, неначе вилз, щоб погрти сво бле черево на сонц.

Джеря сидв на пеньку коло вогню держав на руках махонького замурзаного онучка. Коло нього сидли дв двчинки-внучки, а старший хлопець стояв проти дда не зводив з нього глаз. Дочка Любка принесла ддов харч у клунку стояла пд гллям груш, схиливши голову пдперши щоку долонею. Дд розказував онукам про дальний край, про Чорне море, про лиман. Дти слухали, неначе якусь дивну казку.

А в пасц гули у вуликах бджоли свом глухим гуком, неначе вони були закопан десь пд землею. У вчках подекуди лниво лазило клька бджл. Дв-три бджоли сновигали лниво понад хрестом, та й т незабаром нби падали у вчка. У пасц пахло медом, благоухало молодою травою та польовими квтами. Серед паски десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та широким листком огркв побгла до 1-го вулика довгою зеленою стежкою. Мж вуликами зеленла травка, синли син дзвоники, показуючи сво ясн осередочки; пд тином червонла, нби кровян крапл, червона смлка, рс жовтий кущик дроку. Косе промння промкнулось пд яблунями та важкими дубами й нби запалило зелену травку, вулики, зелене листя на грушах, ще й облило сивого дда червонястим свтом.

Уже сонце зайшло, теснее нби дрмота розлилась над густими садками, над густим лсом, а дд усе розказував, а дти все слухали, а бджоли гули, неначе рокота звучними струнами кобза.

(400 сл.) (За . Нечум-Левицьким)