Переказ двоча псня

 

У садку якась двчина спвала псню. Чудовий глас, чудов поетичн слова псн так потягли до для себя юного хлопця.

Павло перескочив через тин, пролз через кущ бузини. Густ вишн сбросили з нього картуза, колотили його тонкими гллячками по обличчю. Вн мусив  розводить руками глля й затуляти  оч.

Боячись  зашелестти, хлопець  йшов туди, звдки, неначе соловейкв спв,  розливався двочий глас. Маючи звичай записувати псн, Павло притулився до стовбура  груш, витяг книжечку й почав  нотами записувати мелодю.

Записавши псню, хлопець побачив, що близко вд нього висить  почеплений на гллячку  лубяний козубець. Через густе листя просувалася рука  й кидала в козубець вишн.  Рукав був закачаний по лкоть, ручка була бла,  маленька, наче дитяча.  На зеленй травок стояли два  маленьк черевички з нжками. Черевички все спинались  на кнчики, неначе танець танцювали.

Через вишневий лист заблло личко, зачервонв свжий, наче стигла ягода, ротик.  Голос на мить  замовк,  бо бла ручка вкинула  в рот вишню, але псня знову полилась. Гллячка нагнулася, Павло побачив  все личике з чорними тонкими бровами й тонким, наче виточеним носиком. Темн велик оч блиснули через лист, як блискавка.

Побачивши хлопця,  двчина прожогом втекла.. Козубець з вишнями впав на травку. Назбиравши в нього  вишень,  Павло пшов через двр вддати його двчин. (За .Нечум-Левицьким