Диктант: " Запорозьке козацтво"

Украна це земля, де живуть укранц. Вона всюди там, де галдеть наша рдна укранська мова й псня, всюди там, де люди памятають про спльну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давнй укранський звичай, усюди там, де люди хочуть свобдного укранського життя.

Украна це большой, багатий славний колись край. Широко й далековато простягся вн на тисяч дв верстов уздовж, близько одну впоперек. Вд швидко рчки Попраду болотяного Вепру простягаться Украна по дальний, рудими степами оточений Каспй, вд гарячого угорського низу й лсових верхв Карпат аж поза рибний Дн, вд темних борв Бловезько Пущ аж по вчно кригою скутий Кавказ, вд бездонних болт Полсся до сонячних берегв Чорного моря. Багато-багато в Укран земель, мст, мстечок, сл. в Карпатських горах згорена Лемквщина, бдна Бойквщина бадьора Гуцульщина; пд Карпатами багате на сль нафту Пдгря, де лежать стар укранськ княж м100 Перемишль Галич; Розточчя з славним Львовом, нещасна Холмщина з Холмиком; лсове Пдлясся з мцним Берестом, болотяне Полсся з Пинськом Мозирем; стара Волинь з Володимиром

Кременцем, Луцьком Житомиром; родюче Подлля з Терно- полем, Камянцем Могилевом; багата на садовину Бесарабя; вкрита старими городищами й могилами Кивщина з золотоверхим Кивом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас

Тарасовою могилою коло Канева; Чернгвщина, Полтавщина й Харквщина з безлччю давнх козацьких мст; Донеччина з большими шахтами вуглля й залза; Слобожанщина, що сягла аж за Дн пд Курськ та Воронеж; давня запорзька земля у Херсонщин, Катеринославщин й Тавр, де на мсцях давньо Запорзько Сч мудрий нмець картопельку садить, а над морем розслись мста Одеса, Миколав, Херсон, Таганрог, Ростов; й татарський колись Крим пдкавказька козацька Кубанщина, Чорноморя й Ставропльщина. Хто перелчить т м100, мстечка, села, слободи, хутори! Хто про их усх докладно розкаже! Грубезно книжки на це треба й не одно! Велика Украна, у пвтора рази бльше Нмеччини або Франц, на третину бльше Англ. Та й куди багатша! Було б де розжитися на славу, дивувався б увесь свт, як то щасливо живеться укранському народов.

Правда! Та й тепер дивуться весь свт, але лиш укранськй невол, укранським злидням! Бо сидить укранський люд на ланах родючих, на багатствах больших, над величними суднохдними рками й морями, над большими торгвельними шляхами. Та

й що йому з того? Вд вкв рзн чужинц пасуться його позже кровю, його хлбом, худобою, його лсом паскою, його вугллям залзом. А укранський люд останню, кровю прикиплу сорочку для их з плеча здйма, останню ложку страви м вдда, сам з голоду й морозу гине або йде в далеку чужину шукати дол: в Канаду, Бразилю, Сибр, Туркестан.

Чому це так? Чи т чужинц так вже нелюди, що не дають жити укранському народов?

Н! Це ж так сам люди, як ми, укранц, так само як ми потребують сти й спати, так само живуть вмирають, так само кохають ненавидять. Але вони нам, укранцям, були, будуть чуж, а кожен найбльше соб блага бажа, хоча би другий на тм мав не знати як потерпати. Це вже такий закон природи: ус мусять боротися весь свй вк за снування сво не чуже.

Ми, укранц, найбльше через нашу незгдливсть не могли несли успшно боротися проти чужинських впливв. Тому-то в боротьб за снування перемогли нас чужинц й сли нам на шию