твр мнатюра з вдокремленнями

Якось восени я йшов полем побачив: на большому луз збралося багато лелек. Вони утворили коло, а в кол тм з опущеною головою стояв один, красень, слухав стрекотливу, тривожну мову свох побратимв. Потм по якомусь невловимому знаку вс лелеки пднялися, а вн залишився. Вони зробили над ним прощальне коло полетли.

Вн стояв убитий горем. Тльки тепер я здогадався, що вдбувся лелечий трибунал, можливо, найсправедливший водночас найжорстокший з усх трибуналв. Осуджений не рухався, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потм теснее вн пднявся полетв у протилежний бк. Його покинули, йому заборонили летти з ними, .вн залишився в самотин.

Виявляться, вн не загинув. Його пдбрали дти, не знаючи про те, що вн учинив злочин, вдгрли, окрестили Халимоном. Лелеки щовесни прилтали, виводили дток, знову вдлтали, а вн усе живой самтником бльше несли не пднмався в небо.

Зовсм випадкове!) я довдався, за що покарали лелеку. Мен розповли, що того лта в сусдньому сел пд час угрожай блискавка пдпалила хату, на якй багато рокв жили лелеки. Господар хати майже з вогню винс дтей дружину. Вн же, лелека, рятуючи для себя, вдразу полетв геть од поясеж, забувши про свою родину.  На виручку прилетли нш лелеки, але було вже пзно: мати з двома маленькими нелтками загинула у вогн. Лелека все лто ховався, а если настала пора вильоту, вн тихенько пристав до згра. Але там .його упзнали осудили на вчну самотнсть.