Як могли б розвиватися под, пов039;язан з загубленими рукавичками, якби хлопц

Як могли б розвиватися под, пов'язан з загубленими рукавичками, якби хлопц не були справжнми друзями?


ЗАГУБЛЕН РУКАВИЧКИ
Товаришв у мене багато у школ, в нашому й сусдських дворах. Але найбльше я дружу з горем.
Яка в нас дружба судть з тако пригоди.
Если похолодало випав снг, пламенев, щоб не мерзли руки, покупали зелен вовнян рукавички. М'якеньк й тепл-тепл.
Я теж захотв так сам. Мама покупала мен.
1-го разу на великй перерв ми кидалися снжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбгли в клас, глянули, а в нас обох нема по рукавичц. В мене лво, в пламенея право.
Наступно перерви майже всм класом шукали. Перерили в шкльному двор геть увесь снг не знайшли.
Ну, де вона пропала? сумував гор. Тепер дома будуть лаяти...
мене лаятимуть... журився я.
Мен ще нчого. А ось пламенев бльше перепаде.
А що, як вддати йому свою рукавичку? раптом подумав я. В нього ж права, в мене лва. Якраз буде пара!..
Але ж гор може ще й не взяти. Знаю його. Скаже: Чого це ти мен свою вддаш? Бери краще мою.
Н, якщо вже вддавати пламенев свою рукавичку, то треба, щоб вн про це не знав!..
Так зробив. Наприкнц останнього уроку засунув тихцем рукавичку в горв ранець, глибоко, на саме дно.
Ото здивуться, як знайде! тшився я. радий- радий буде, що так щасливо все закнчиться.
Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися.
Если я вдома викладав на стл з свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витяг зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з горем переплутали ранц.
Стривай, стривай, рукавичка ж з право руки! Тепер все светло... Виявляться, гор теж хотв мене виручити засунув у мй ранець свою рукавичку. От смхота, от комедя!..
Хапаю рукавичку мерщй до горя. Тльки вдчинив сво двер, вдчиняються навпроти його. Я тримаю в руц зелену вовняну рукавичку вн держить таку