Нарис на тему ,,З стор мого села,, безотлагательно пж

сторя села Стар Богородчани бере свй початок ще з давнх часв прихову за собою ряд невиршених питань щодо походження назви села, стор його появи та розвитку. Але все ж таки деяк вдомост снують з приводу стор села Стар Богородчани як будуть у корист при виршенн вище згаданих проблемних питань, криючи за собою ряд вдповдей , водночас, низку нових запитань.

Народна етимологя, взята на озброння цлою низкою кразнавцв, объясню походження назви Стар Богородчани переказом, сюжет якого досить поширений i при поясненн багатьох нших назв поселень нашого краю. Згдно з переказом, буцмто ще в часи князювання Романа Галицького (1199-1205рр.), дти вдданого князю боярина Гремислава заблудилися в тутешньому лici, i злее палка молитва до Пресвято Богородиц допомогла дворянину вдшукатиix. Саме тод вдячний батько на вдзначения ц под збудував на ropi замок, а пд горою заснував село, яке на честь Богородиц назвав Богородчанами.

На мй погляд, зерном стини в цй легенд може бути те, що назва Богородчани i справд пов'язана з Богородицею, а точнше - з монастирем Пресвято Богородиц, який, напевно, колись поблизу снував, бо ж у давнину рзних монастирв на старих укранських землях було значно бльше, нж у пзнш часи. А що вони були дерев'яними та накритими гонтою або соломою, то нередко, особливо пд час лихолть, знищувались пожежами, переносилися з мсця на мсце, дарувались i продавались.

 Cтapi Богородчани з давнх-давен були значним поселенням Прикарпаття. В 1515 роц селу належало 12 ланв земельних угдь. В 1832 роц здесь нараховувалось 2184 жителв (разом з прислком Зарччя, на якому тод проживало 684 oci6r а в 1889-му - 1270 чол.). В 1871 роц населення Старих Богородчан становило 3551 мешканцв".Пдлога в xaтi була глинобитною, рдко в кого - дерев'яною. В кожнй хат стояло дерев'яне лжко, набите соломою, яка прикривалась домотканою веретою. Дехто мав "бамбетл', тобто лжко, яке на день прикривалось дерев'яною плахою. Посередин хати стояв стл, а попд стни - лавки та стльчики. Над лжком висла дерев'яна колиска. Вдра також були з дерева. Майже кожен тримав джку для закваски хлба, бо селяни випкали його самотужки. Хто мав корову, той обов'язково тримав у xaтi масляничку для виготовлення масла. А ще на господарств мусли бути дерев'ян цебра для годвл i напування свйсько худоби. В кутку хати з цегли стояла мурована кухня i пч, на якй здебльшого почивали дти або люди похилого вку. Бля печ стояла кочерга, якою розгрбали попл, i рогач, яким засували всередину печ безвyxi казанки для приготування ж. Були також деревян лопати з довгим держаком, якими запихали т100 для випкання хлбних буханцв в печ. Миски, глечики для молока, горнятка та нша посуда - череп'ян, тобто глинян. Аби вони довше служили i не розбивались вд удару, ix ззовн обплтали тоненьким дротиком, квадратним методом. Ложки були винятково дерев'ян. Що таке виделка - нхто не знав. Варену "в мундирах" картоплю брали рукой, а капусту, политу олю, - ложкою. Ножик, як правило, виготовляли iз ветхо коси. В кожнй xaтi мyciв бути макогн i мактра, в якй терли мак. Смерековою колотвкою з ржками розминали картоплю били разом iз молоком. 3 кусочка бляхи майстрували терку, на якй терли картоплю i пекли так зван ''мандибурчан баби, або пляцки. Улюбленими на той час вважалися так страви: фасоля з сушеними грушками, каша з кислим молоком, а з напов - узвар з сушених яблyк, груш або слив. Про консервування продуктвнхто тод не мав найменшо уяви. Та й склянних банок i накривок не було. Кожний господар, багатий чи бдний, в залежност вд складу ciм, на зиму заквашував в дерев'яних бочках: капусту, огрки, яблука, а згодом - помдори.(див.там же)

Мо рдне велике село досить стотно вдрзнялось вд багатьох нших малюсеньких сл у нашй окруз, тобто район. Завдяки вмлим органзаторам, з допомогою священнослужител1в, як виховували мсцевий народ в релгйно-нацональному дус та патротизм, вci громадськ органзац дяли успшно i злагоджено, нби зливаючись в одне дине цле. Цьому також сприяла розумна координаця дй з боку духовного пастиря о.Романа Бачинського.